Освітній портал MyReferatik

Зміст

1. Сутність, види і процедура банкрутства
2. Антикризове фінансове управління при загрозі банкрутства
3. Діагностика банкрутства
4. Фінансова санація підприємства

Уривки

1. Сутність, види і процедура банкрутства

У ринковій економіці – банкрутство нормальне явище. Із 100 новостворених 70-80 не витримукють конкуренції, залишається 20-30.
Збільшується кількість підприємст-банкрутів. Катастрофічне збільшення кредиторської і дебіторської заборогованості. На почтку 2000 р. кред. Заб . у 2 рази перевищувала обсяги ВВП, дебіторська – у 1,5. Більше половини – прострочені. Найбільше позовів до арбітражного суду – у зв’язку з банкрутством. Серед позовних підприємств багато таких, які мають тимчасово скрутне становище. Їм необхідна санація.
Регулює процес банкрутства і санації Закон «Про відносвення плотоспросожності боржника або визнання його банкрутом”.
Банкрутство - визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути:
• спад кон'юнктури в економіці в цілому;
• зменшення купівельної спроможності населення;
• значний рівень інфляції;
• нестабільність господарського та податкового законодавства;
• нестабільність фінансового та валютного ринків;
• посилення конкуренції в галузі;
• криза окремої галузі;
• сезонні коливання;
• посилення монополізму на ринку;
• дискримінація підприємства органами влади та управління;
• політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств—постачальників сировини (споживачів продукції);
• конфлікти між засновниками (власниками).
Вплив зовнішніх факторів кризи, як правило, має стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент помилково або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня система раннього попередження та реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства чи така система функціонує недосконало.
Можна виділити велику кількість ендогенних факторів фінансової кризи. З метою систематизації, їх можна згрупувати в такі блоки:
1. Низька якість менеджменту.
2. Дефіцити в організаційній структурі.
3. Низький рівень кваліфікації персоналу.
4. Недоліки у виробничій сфері.
5. Прорахунки в галузі постачання.
6. Низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції.
7. Прорахунки в інвестиційній політиці.
8. Брак інновацій та раціоналізаторства.
9. Дефіцитну фінансуванні.
10. Цілковитий брак контролінгу або незадовільна робота його служб.
Банкрутство є наслідком небезпечних фінансових ризиків:
1. Серйозне порушення фінансової сталості підприємства, що препятствут нормальному здійсненню його господарської діяльності. Реалізація цього катастрофічного ризику характеризується перевищенням фінансових зобов'язань підприємства над його активами. Такий фінансовий стан підприємства відбивається показником "чиста негативна вартість" (або "чиста вартість дефіциту"), що визначається по формулі:
ЧОС = ЗК - А, де ЧОС - сума чистої негативної вартості підприємства;
ЗК - сума позикового капіталу, використовуваного підприємством (його фінансових зобов'язань);
А—сумма активів підприємства ( включающаяне відбивану в їхньому складі по балансі суму збитку минулого років і звітного періоду)
2. Істотна несбалансированность протягом тривалого періоду обсягів його грошових потоків. Реалізація цього катастрофічного ризику характеризується тривалим перевищенням обсягу негативного грошового потоку над позитивним і відсутністю перспектив перелому цієї негативної тенденції.
3. Тривала неплатоспроможність підприємства, викликана низкою ліквідністю його активів. Реалізація цього катастрофічного ризику характеризується значним перевищенням невідкладних фінансових зобов'язань підприємства над сумою залишку його коштів і активів у високоліквідній формі, що носить хронічний характер.
Характер розглянутих причин показує, що фінансова неспроможність підприємства, що визначає юридичний факт його банкрутства, багато в чому є слідством неефективного фінансового менеджменту.
У умовах нестабильной економіки, уповільнення платіжного обороту, недостатньої кваліфікації менеджерів і їхньої схильності до агресивних форм здійснення фінансової діяльності інститут банкрутства одержує усе більше поширення. Воно є предметом великого державного регулювання в силу негативних наслідків діяльності финансово неспроможних підприємств для розвитку економіки країни в цілому. Ці негативні наслідки характеризуються такими негативними моментами:
• финансово неспроможне підприємство генерує серйозні фінансові ризики для успішно працюючих підприємств - його партнерів, наносячи їм суттєвий економічний збиток у процесі своєї діяльності. Це знижує загальний потенціал економічного розвитку країни;
• финансово неспроможне підприємство ускладнює формування дохідної частини державного бюджету і позабюджетних фондів, уповільнюючи реалізацію передбачених програм економічного і соціального розвитку;
• неефективно використовуючи надані йому кредитні ресурси в товарній і грошовій формі, финансово неспроможне підприємство впливає на зниження загальної норми прибутку на капітал, використовуваний у сфері підприємництва;
• вынужденно скорочуючи обсяги своєї господарської діяльності в зв'язку з фінансовими трудностями, такі підприємства генерують скорочення чисельності робочих місць і кількості зайнятих у суспільному виробництві, посилюючи тим самим соціальна напруженість у країні.
З урахуванням викладеного механізм банкрутства підприємстві варто розглядати як діючу форму перерозподілу суспільного капіталу з метою більш ефективного його використання.
Поняття банкрутства характеризується різноманітними його видами. У законодавчій і фінансової практика виділяють такі види банкрутства підприємств:
1. Реальне банкрутство. Воно характеризує повну нездатність підприємства відновити в майбутньому періоді свою фінансову усталеність і платоспроможність у силу реальних утрат використовуваного капіталу. Катастрофічний рівень утрат капіталу не дозволяє такому підприємству здійснювати ефективну господарську діяльність у майбутньому періоді, унаслідок чого воно об'являється банкрутом юридично. Може бути як з причин підприємства, так і в результаті стихійних лих, воєнних дій, тощо.
2. Технічне банкрутство. Використовуваний термін характеризує стан неплатоспроможності підприємства, викликаний істотним простроченням його дебіторської заборгованості. При цьому розмір дебіторської заборгованості перевищує розмір кредиторської заборгованості підприємства, а сума його активів значно перевершує обсяг його фінансових зобов'язань. Технічне банкрутство при ефективному антикризовому керуванні підприємством, включаючи його санірування, звичайно не призводить до юридичного його банкрутства.
3. Навмисне банкрутство. Воно характеризує навмисне створення (або збільшення) керівником або власником підприємства його неплатоспроможності; нанесення ними економічного збитку підприємству в особистих інтересах або в інтересах інших осіб;
явно некомпетентне фінансове управління. Виявлені факти навмисного банкрутства переслідуються в карному порядку.
4. Фіктивне банкрутство. Воно характеризує явно помилкове оголошення підприємством про свою неспроможність із метою введення в помилку кредиторів для одержання від них відстрочки (розстрочки) виконання своїх кредитних зобов'язань або знижки із суми кредитної заборгованості. Такі дії також переслідуються в карному порядку.