Вступ
1. Конституція України і правосуддя
1.1. Судова влада
1.2. Конституція України та основні засади здійснення правосуддя
2. Конституція України як основа діяльності судової влади
2.1. Реалізація судами норм Конституції
2.2. Стан здійснення в Україні правосуддя в 1998 році
Загальні висновки
Література

Вступ

Прийняття Основного Закону нашої держави — це визначна подія в її історії, у житті її народу. Завершився тривалий і надзвичайно складний конституційний процес, і розпочався якісно новий етап у розвитку нашого суспільства і держави.
Розглядати Конституцію України лише як правовий акт було б не зовсім правильно. Вона є надзвичайно важливим політико-правовим документом довгострокової дії, яким збагатилася наша держава, фундаментом не лише сучасних, а і майбутніх перетворень у нашому суспільстві, основою його консолідації. Одночасно хотілося б звернути увагу, що в ній містяться і окремі моральні орієнтири соціальної справедливості у нашому суспільстві і державі.
Конституція закріплює в Україні основи державної політики, спрямованої перш за все на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Вона заклала серйозні підвалини для розвитку і зміцнення демократичної, соціальної і правової держави, в якій людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Через зміст Конституції приводиться надзвичайно цінна і гуманна ідея про те, що саме держава функціонує для людини, відповідає перед нею за свою діяльність, а не навпаки. І це є головним її обов’язком. Ми вже сьогодні усвідомлюємо, що інакше і не повинно бути. Адже Український народ є джерелом влади, яку він реалізує через відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Тому держава з її апаратом повинна насамперед служити своєму народу.
До речі, на конституційному рівні закріплено положення про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Причому органи законодавчої, виконавчої та судової влади є незалежними і здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Конституція України має надзвичайно велику юридичну цінність як правовий акт. Перш за все — це Основний Закон нашої держави, який має найвищу юридичну силу. Всі закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі і повинні відповідати їй. А це значить, що Конституція є основним джерелом нашого законодавства, розрахованим на тривалий період.
Нову Конституцію слід розглядати як основу подальшого розвитку законодавства і правової системи у цілому. Уже перший аналіз її змісту дає підстави зробити висновок про необхідність підготовки і виконання широкої програми законодавчих робіт, пов’язаних з прийняттям нових законів, які випливають із Конституції, і внесенням змін до чинних законів.
Таким чином, Конституція України є своєрідним “юридичним паспортом” держави, з одного боку, а з іншого, —“серцем”, ядром подальшого розвитку і вдосконалення всіє правової системи. Саме на її основі організується, координується вся ця система.
В Основному Законі вперше в історії конституційного законодавства наголошується на тому, що норми Конституції є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції — гарантується.
Конституція України започатковує законодавчу регламентацію правосуддя в нашій державі. Суди як органи судової влади повинні на рівних із законодавчою та виконавчою владами здійснювати свої повноваження (ст. 6). Інші органи державної влади і посадові особи не вправі брати на себе функцію і повноваження, які є компетенцією органів правосуддя. Специфіка діяльності судів полягає в тому, що сама їх діяльність по застосуванню законів при розгляді конкретних справ (судочинство) відбувається у певних процесуальних формах, визначених законом.
Відповідно до Конституції України суд має вирішувати практично всі соціально значущі конфлікти між суб’єктами права. Концептуальні ідеї конституційних положень полягають у тому, що судовий розгляд має стати обов’язковим і універсальним методом розв’язання всього спектра соціальних конфліктів, в основі яких знаходиться спір про право або інші проблеми щодо застосування права. Суди можуть стати гарантом прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина за умови, коли їх юрисдикція поширюється на всі правовідносини, що виникають або можуть виникати в державі.
Проголошення України суверенною, правовою, демократичною державою, здійснення багатьох заходів у цьому напрямі суттєво змінили статус судів і суддів.
У суспільстві все більше утверджується розуміння того, що рівень демократії визначається місцем суду у державі. Згідно з Конституцією України, держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Безперечно, забезпечити надійний захист прав і свобод людини і громадянина, як того вимагає Основний Закон України, може тільки судова система, яка діятиме виключно на засадах, визначених Конституцією, а саме: законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін, додержання презумпції невинуватості та інше, в умовах незалежності і недоторканності суддів.
Реформувати судову систему і судочинство — це далеко не проста і швидкоплинна в часі справа, тем більше з огляду на ті проблеми, які тепер вирішуються у державі. Але орієнтири визначені в Конституції України.