Вступ 3
1. Правила адвокатської етики 4
2. Взаємовідносини між адвокатами 6
Висновок 10
Список використаної літератури 11

Вступ

Конституція України в статті 59 проголосила щонайважливішу соціальну функцію адвокатури - забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.
Роль єдиного незалежного професійного правозахисного інституту, який покликаний захищати права та свободи, представляти законні інтереси особи в державних владних структурах на закріплених Законом України "Про адвокатуру" принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму та конфіденційності, реалізується адвокатурою в складній системі правовідносин. Адвокат при здійсненні своєї професійної діяльності виступає носієм обов'язків, іноді суперечливих, по відношенню до:
- клієнтів;
- судів та інших державних органів;
- адвокатури в цілому та окремих адвокатів;
- суспільства в цілому.
Надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний характер обов'язків, що лежать на адвокатурі, обумовлюють необхідність збалансування служіння адвоката інтересам окремого клієнта з інтересами суспільства в цілому, дотриманням принципів законності і верховенства права.
Успішне досягнення мети саморегуляції професійної поведінки адвокатів на такому високому рівні, який передбачає врахування складного співвідношення різнопланових обов'язків адвоката, їх пріоритетів та конкретного втілення в ситуаціях, коли такі обов'язки вступають в суперечність один з одним, а також відшукання шляху їх реалізації, що оптимально відповідає покликанню і статусу адвокатури, диктує необхідність встановлення правил професійної адвокатської етики, які мають стати путівником адвоката в обранні належних варіантів професійної поведінки.

1. Правила адвокатської етики

Адвокатура України, відповідно до Закону України "Про адвокатуру" від 09.12.1992 р., є добровільним професійним об'єднанням. Вона функціонує на закріплених цим Законом принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму та конфіденційності.
Адвокат — це юрист, який покликаний своєю діяльністю, відповідно до Конституції та законів України, сприяти захисту прав і свобод, представляти інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу.
Надзвичайна важливість функцій адвокатури вимагає від адвокатів дотримання високих правових та етичних стандартів поведінки.
Вироблення адвокатурою і дотримання адвокатами особливих деонтологічних вимог і правил розглядається світовою адвокатською спільнотою як необхідна наріжна передумова повноцінного функціонування адвокатури, виконання нею її важливої соціальної ролі в демократичному суспільстві.
Для успішного досягнення регуляції професійної поведінки адвокатів на високому рівні були розроблені та схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 р. N 6/VI) Правила адвокатської етики.
Закон України "Про адвокатуру" передбачає дотримання цих Правил адвокатської етики як одного з основних зобов'язань адвоката, які він бере на себе, складаючи Присягу адвоката України . Ці Правила вироблені з метою уніфікованого закріплення традицій і досвіду української адвокатури в сфері тлумачення норм адвокатської етики, а також загальновизнаних деонтологічних норм і правил, прийнятих у міжнародному адвокатському співтоваристві.
Вони покликані слугувати системою орієнтирів для адвокатів України при збалансуванні, практичному узгодженні ними своїх багатоманітних професійних прав і обов'язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури та принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом України "Про адвокатуру" та іншими законодавчими актами України, а також мають закріпити єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката у дисциплінарному провадженні кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури при оскарженні дій адвоката як таких, що порушують присягу адвоката через порушення Правил адвокатської етики.
В юридичній літературі Правила адвокатської етики характеризують як корпоративне право адвокатури і називають дисциплінарним статутом адвокатури, тобто практикою адвокатури, яка тільки і дозволяє всім професійним правозахисникам усвідомлювати себе професійною публічною корпорацією, якщо ж корпорація відмовляється жити по дисциплінарних правилах, то вона дряхліє і втрачає публічний зміст .
Питання стосовно меж застосування щодо адвоката Правил адвокатської етики неоднозначно трактується вченими i практиками. Попри досить чіткі норми в міжнародних документах щодо їх дії й поза професійною діяльністю адвоката, висловлюється думка, що "коли адвокат знаходиться у обставинах, за яких він нікого не представляє, він може притримуватися такої етичної поведінки, як і пересічна людина" . Інша думка висловлена адвокатом М.Ю. Барщевським, котрий вважає, що адвокат у будь-який час має дотримуватися стандартів поведінки, які сприяють довірі до адвокатури, системи здійснення правосуддя в цілому та повазі з боку клієнтів і суспільства .

2. Взаємовідносини між адвокатами

Принципи взаємовідносин між адвокатами-колегами визначені у розділі VI Правил адвокатської етики «Відносини між адвокатами».
В статті 64 зазначені загальні етичні засади взаємин між адвокатами, а саме:
- Відносини між адвокатами повинні будуватися на засадах колегіальності, взаємної поваги представників адвокатської професії, дотримання професійних прав адвокатів, слідування всім основним принципам адвокатської етики, передбаченим цими Правилами.
Колегіальність - це принцип, імпліцитно притаманний діяльності будь-яких адвокатських формувань в усі часи. Теоретично під колегіальністю розуміється такий набір правил менеджменту, який зумовлює прийняття важливих рішень групою осіб, кожна з яких несе персональну відповідальність лише за свою сферу діяльності. Цей постулат теорії управління підприємством у своєму втіленні в реаліях сучасної адвокатської практики означає, що голова («президент», «керівник» тощо) адвокатського об'єднання є насправді «першим серед рівних» собі колег і виконує суто господарські та розпорядчі функції, не впливаючи на професійну діяльність решти членів адвокатського об'єднання. Втім, принципові рішення щодо організації та функціонування об'єднання, відповідно до коментованої норми Закону, мають відноситися до компетенції загальних зборів чи іншого колегіального органу адвокатського об'єднання (що має бути зафіксовано у статуті об'єднання).
В статті 65 Правил адвокатської етики визначені окремі етичні аспекти взаємин між адвокатами, а саме – які дії адвокат не може допускати по відношенню до свого колеги:
1) висловлювань, що принижують його честь та гідність, завдають шкоди його діловій репутації, нетактовних та принизливих висловів;
2) поширення свідомо неправдивих відомостей про нього;
3) спроб схилити клієнта іншого адвоката до розірвання з ним угоди про надання правової допомоги;
4) спілкування з клієнтом іншого адвоката без згоди останнього з приводу виконуваного ним доручення;
5) намагань схилити до укладення угоди про надання правової допомоги особу, що прийшла в адвокатське об'єднання до іншого адвоката;
6) навмисного введення іншого адвоката в оману стосовно справи, в судовому розгляді якої вони обидва беруть участь, щодо місця і часу проведення судових засідань, результатів розгляду справи судами різних інстанцій, наявності доказів (і намірів їх представити), які в дійсності не існують, намірів свого клієнта, які стосуються предмета спору і ведення справи, умов мирової угоди, що пропонується.
Стаття 66 цих Правил визначає допустимі форми реагування адвоката на незаконні або неетичні дії іншого адвоката .
Допустимими формами реагування адвоката на незаконну або неетичну поведінку іншого адвоката, якою заподіяна або може бути заподіяна шкода інтересам адвоката, його клієнта, адвокатського об'єднання, виборних органів адвокатури або адвокатури як такої, слід вважати звернення (заяви, скарги) в органи адвокатури, наділені дисциплінарними повноваженнями по відношенню до адвокатів, а також використання інших форм захисту прав та законних інтересів особи, передбачених чинним законодавством України.
Окремі аспекти дотримання принципу взаємної поваги між адвокатами наведені в статті 67.
- Адвокат повинен уникати розголосу в засобах масової інформації (або поширення іншим способом) відомостей, що ганьблять іншого адвоката, якщо цього не вимагають його власні законні інтереси, інтереси його клієнта або адвокатури України.
- Адвокат не повинен обговорювати з клієнтами обставини, що стосуються особистого життя іншого адвоката, його матеріального стану, походження, національної належності та інші обставини, що стосуються адвоката, які не мають відношення до суті доручення.
В статті 68 йде про обмеження рекламування адвокатської діяльності, пов'язані з принципом колегіальності, а саме - адвокат не може вдаватись до антиреклами стосовно іншого адвоката (адвокатського об'єднання) або використовувати цей метод при рекламуванні своєї діяльності.
Слід зазначити, що важливу роль в адвокатській діяльності відіграє такий етичний принцип, як обмеження рекламування діяльності. Таварткіладзе Н.М доводить, що треба відрізняти рекламу адвокатської діяльності (саморекламу), спеціальну інформацію про осіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку (ст. 1 Закону «Про рекламу») від інформування громадян про надання адвокатських послуг (інформація про адвоката). Якщо перше суперечить етичним основам адвокатської діяльності (заманювання адвокатом клієнтів), то на підставі другого населення одержує відомості про таку діяльність .
Майновий аспект відносин між адвокатами при направленні клієнта полягає у тому, що адвокат не має права вимагати винагороду від іншого адвоката за направлення йому клієнта, що визначено статтею 69 цих Правил.
У розділі VIII мова йде про адвокатські об’єднання як суб’єкти відносин щодо забезпечення дотримання Правил адвокатської етики. Розглядаючи це питання слід звернути увагу на дух корпоративної єдності представників даної професії, який передбачає відносини довіри і співробітництва, що підтримуються адвокатами між собою і заради інтересів клієнтів, і заради уникнення непотрібних спорів. Протиставлення професійних інтересів інтересам правосуддя та інтересам осіб, які його домагаються, в будь-якому випадку визнається невиправданим.
Виходячи із етичних засад взаємовідносин адвокат зобов'язаний визнавати усіх інших адвокатів, що входять в об'єднання, як колег за професією і ставитися до них згідно з нормами порядності і поваги.
Будь-який адвокат, рівень компетенції якого не досить високий для участі в розгляді будь-якої справи, не повинен приймати доручення від колеги з об’єднання. Він зобов'язаний допомогти колезі одержати необхідні відомості про адвокатів, чий професійний рівень дозволяє надати дану послугу.
Кожен адвокат, який працює в об’єднанні, має брати участь у дотримання адвокатським об'єднанням Правил адвокатської етики (стаття 75). Це означає, що кожен адвокат, який є членом адвокатського об'єднання, повинен докладати розумних зусиль щодо забезпечення вжиття об'єднанням заходів, що сприяють дотриманню всіма адвокатами та співробітниками цього об'єднання цих Правил.
Адвокат, який порушив етику взаємовідносин між колегами, несе відповідальність за свої дії, що зазначено у розділі IX цих Правил. Так, у статті 77 «Правові наслідки порушення Правил адвокатської етики» вказано, що за порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру.
Отже, Правила адвокатської етики не можуть передбачати все різноманіття питань, які виникають у діяльності адвоката, проте вони є тим орієнтиром, який дозволяє йому обрати належну лінію поведінки, а органу, який застосовує дисциплінарну відповідальність, належно оцінити поведінку адвоката в суперечливій ситуації .

Висновок

З урахуванням ситуації, що останнім часом, на жаль, складається в декотрих регіонах у стосунках між адвокатами, які порушують основні принципи професії, що не сприяє підвищенню іміджу адвокатури, бажано провести спеціальні семінари з метою глибокого вивчення Правил адвокатської етики, ознайомлення адвокатів з дисциплінарною практикою кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури і Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури щодо відповідальності за порушення цих Правил. На обов’язок адвокатів дотримуватися принципів взаємної поваги звертається увага у ст. 64 Правил – "відносини між адвокатами повинні будуватися на засадах взаємної поваги", ст.65 – "адвокат не повинен допускати по відношенню до іншого адвоката висловлювань. що принижують його честь та гідність, завдають шкоди його діловій репутації, нетактовних та принизливих висловів" та інших статтях. Дисциплінарні органи адвокатури мають бути більш вимогливими до адвокатів, котрі допускають неетичні дії до своїх колег, і повною мірою використовувати свої повноваження у відповідності зі ст. 68 Правил адвокатської етики. Академія адвокатури України разом зі Спілкою адвокатів України щорічно проводять науково-практичні конференції з питань застосування Правил адвокатської етики, а Центр підвищення кваліфікації Академії розпочав роботу спеціального семінару для адвокатів з цієї проблематики.
З урахуванням того, що Правила адвокатської етики - це звід корпоративних норм, що вміщує обов'язкові для адвокатів та їх об'єднань етичні приписи, однак не є нормативно-правовим актом, виникає необхідність закріплення принципів адвокатської етики в Законі про адвокатуру. У цьому разі норми Правил зможуть розглядатися не лише як моральні, але і як правові основи адвокатської діяльності. Прийняття Правил адвокатської етики слід віднести до компетенції З'їзду адвокатів України.

Список використаної літератури

1. Конституція України. // ВВР України, 1996. - № 30. - ст.141.
2. Про адвокатуру. Закон України. - Відомості Верховної Ради України, 1993. - № 9. – ст. 62.
3. Про рекламу. Закон України. - Відомості Верховної Ради України вiд - 1996. - № 39. - ст.181.
4. Правила адвокатської етики. – К., Юридичний вісник України, N 46, 1999 р.
5. Варфоломеєва Т.В. Впровадження міжнародних правил адвокатської етики в Україні. // Вісник Академії адвокатури України. - №1 (14). - 2009.
6. Святоцъкий О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і сучасність. - К., 1997. – 170 с.
7. Таварткіладзе Н.М. Етичні основи діяльності адвоката-захисника. Автореф. дис….канд. юрид. наук. / Н.М. Таварткіладзе // Одес. нац. юрид. акад. — О., 2003. — 20 с.