У соціологічному вивченні особливе місце   займає   соціальне прогнозування, як   конкретне   уявлення,   передбачення, і     судження   про   подію, стан  соціальною об'єкта в майбутньому. Його не слід  плутати із соціальним плануванням. Назвемо такі особливості соціального прогно­зування:

— формулювання мети соціального прогнозування порівняно з плануванням має загальніший і абстрактніший характер. Мета соці­ального прогнозування — на основі аналізу стану і поведінки соці­альної системи в минулому, а також вивчення тенденції зміни чин­ників, що впливають на неї, визначити кількісні та якісні параметри її розвитку в перспективі, розкрити зміст ситуації, в яку   потрапить система;

— соціальне прогнозування на відміну від планування дає лише інформацію для обґрунтування рішень і вибору методів планування, указує на можливі шляхи розвитку в майбутньому;

— соціальне планування визначає, який з цих шляхів вибирає су­спільство.

План містить уже готові рішення і є директивним документом, що визначає їхній зміст, період проведення, відповідальних осіб, потрібні для цього кошти тощо. Прогноз як наукове знання про майбутній стан соціальних процесів і явищ має імовірнісний харак­тер, план — однозначна варіантна модель.

Розрізняють різні види соціального прогнозування.

За проблемно-цільовим критерієм соціальне прогнозування поділяється на пошукове й нормативне.

Пошукове соціальне прогнозування полягає у визначенні імо­вірнісного стану об'єкта управління в майбутньому на основі аналі­зу особливостей його розвитку в минулому.

Нормативне прогнозування — це визначення засобів для дося­гнення бажаного стану об'єкта чи заданої мети.

За критерієм часу соціальне прогнозування поділяється на опе­ративне, короткотермінове і довготермінове.

Соціальне прогнозування використовує такий специфічний метод, як експертне опитування.

Соціальне експертне опитування належить до якісних методів соціального прогнозування. Воно ґрунтується на логічному аналізі об'єктів управління, проводиться за загальними принципами, має на меті виявлення довготермінових проблем і визначення способів їх розв'язання.

Для характеристики об'єкта управління соціологами використо-

вується експертиза, яка здійснюється відповідно до досвіду експер­та, знань особливостей функціонування і розвитку досліджуваного об'єкта. Інформація при цьому збирається шляхом проведення без­посередніх, з допомогою преси чи поштового зв’язку спеціалізова­них експертних опитувань населення.

Процес соціальної експертизи включає такі процедури:

— підбір експертів та оцінка їх компетентності;

— розробка анкет для опитування експертів;

— отримання інформації від експертів (експертний висновок);

— оцінка узгодженості думок експертів;

— оцінка вірогідності результатів;

— складання програми для опрацювання експертних висновків.

Для прогнозування соціального прогресу па десятки років наперед ученими використовуються досконаліші науково-організаційні мето­ди отримання експертних оцінок. Серед них, зокрема, є дуже популя­рним «метод Дельфі». Він передбачає складну процедуру отримання і математичного опрацювання відповідей. Прогнозування цим методом ґрунтується на дослідженні  об'єкта й об'єктивних знаннях про нього з урахуванням суб'єктивних  поглядів та думок експертів. За допомогою „Дельфі-методу” виявляється, яке судження опитуваних з того чи ін­шого питання переважає. При цьому велику роль відіграють інтуїція та досвід експертів. Тому цей метод не завжди є безпомилковим. З огляду на це «Дельфі-метод» доцільніше використовувати в простих випадках — складання короткотермінових прогнозів, передбачення локальних подій тощо. Проте його використання (на додаток до ін­ших методів) для довготермінового, комплексного, глобального пере­дбачення підвищує надійність прогнозів.

Щоправда, метод експертного опитування досить складний. Він потребує великих витрат часу на кожному із етапів його організації, високої кваліфікації експертів, базується на інтуїції і суб'єктивних су­дженнях опитуваних, а отже не забезпечує належної точності. Відтак у соціальному прогнозуванні часто користуються кількісними мето­дами моделювання. Залежно від математичної техніки, що на ній во­ни ґрунтуються, ці методи поділяються на трендові (екстраполярні), факторні (аналітичні) та еврістичні, у тім числі імітаційні та ігрові моделі. Вони є предметом вивчення інших наукових дисциплін.

Отже, соціальне прогнозування ґрунтується на вивченні об'єк­тивних закономірностей науково-технічного і соціального прогресу та моделюванні варіантів майбутнього розвитку з метою формуван­ня, обґрунтування й оптимізації перспективних рішень.

Вітчизняний досвід соціального прогнозування свідчить, що   спрогнозувати розвиток соціальних процесів на 5—10 і більше років наперед дуже важко. У другій половині 60-х рр. було велике бажан­ня визначити майбутні обриси розвитку окремих соціальних проце­сів, а також суспільства в цілому.

Для цього використовувались усі можливі методи — від гаряч­кових пошуків відповідей у теорії марксизму-ленінізму, до маніпу­ляцій статистичними даними. Саме тоді народився афоризм: «Є брехня, є велика брехня, є ще й статистика». Але прогнози, що ґрунтуються на брехні, нічим іншим, крім брехні, бути не можуть. Саме через це керівництво КПРС так і не помітило початку розвитку в су­спільстві багатьох негативних соціальних процесів, а в кінцевому підсумку втратило владу. Цей урок бажано завжди пам'ятати всім державним діячам (незалежно від їхньої політичної орієнтації).

Недостатня ефективність радянського соціального прогнозуван­ня полягала не тільки в тім, що воно базувалося в основному на умоглядних постулатах, на самому лише бажанні досягти чогось лі­пшого. Найстрашнішим недоліком був брак комплексності в про­гнозуванні соціальних змін. Багато соціальних прогнозів робилося ізольовано від процесів, що відбувалися в політиці, економіці, духо­вному світі людини. Офіційна статистика охоплювала тільки певні історичні відрізки часу, що не давало змоги застосовувати складні методи екстраполяції, спотворювало реальність.