Освітній портал MyReferatik

В даній шпаргалці з Історії України включено до змісту 90 питань. Відповідь на кожну тему в шпаргалці не перевищує однієї сторінки А4.

Уривки

45. Діяльність та основні програмові документи Кирило-мефодіївського товариства

Перша офіційна згадка про Кирило-Мефодіївське товариство пов’язана з доносом, коли в березні 1847 р. студент Київського університету Олексій Петров доніс царським властям про таємне товариство, яке він випадково виявив. Поліція зразу ж арештувала провідних членів цієї групи й доставила їх у Петербург. У результаті посилених допитів власті дізналися про існування Кирило-Мефодіївського товариства — першої на Україні організації політичного спрямування.
Товариство виникло в кінці 1845 — на початку 1846 року і проіснувало, за оцінками істориків, не більше п’ятнадцяти місяців.
Його засновниками були М. Гулак М. Костомаров М. Білозерський. До товариства також приєдналися поет Т. Шевченко, П. Куліш і Д. Пильчиков і.д.
Кирило-мефодіївці були спадкоємцями ідей декабристів і, у першу чергу, Товариства об’єднаних слов’ян. Це підтверджує програмний документ "Книги буття українського народу,
Кирило-Мефодіївське товариство, фактично, не встигло розпочати активної роботи
Основні політичні ідеї Кирило-Мефодіївського товариства було викладено в його програмних документах, до яких належать "Статут Слов’янського товариства св. Кирила та Мефодія", відозви "Брати українці" та "Братья великороссияне и поляки", "Книги буття українського народу",
Ідеологія Кирил-Мефод керівництва була синтезом ідей 3 рухів-укр.автономіського,польськогодемократичного і рос.декабристського в Україні.Ідеї словянської імперії вони протиставили ідею федеративної словянської республіки з столицею в Києві.Діячі тов.мріялипро ліквідацію самодерж.та кріпосництва,встановлення республіки,розвиток культурних та релігійних звязків на основі християнської моралі.Вони займалися просвітницькою роботою :розповсюджували революційні твори шевченка,складали революційні прокламації,у яких закликали до єдності у боротьбі з царизмом.Склали проект упровадження в Україні мережі початкових шкіл,збирали кошти на видання книг.Куліш написав перший укр.Азбуку.

90. Сучасні проблеми економічного розвитку України

Стан справ в економіці України залишається вкрай складним.
Я вважаю що серед позитивних економічних зрушень в українській економіці слід вважати:
-формування ефективного, конкурентноспроможного недержавного сектора економіки і прошарку приватних підприємців;
-зародження національних ринків товарів, праці та капіталу з переваж-но ринковим ціноутворенням, здатних задовольняти платоспроможний попит;
-становлення національної фінансово-банківської системи в цілому і регульованого валютного ринку;
Однак у цілому серед основних тенденцій соціально-економічного розвитку України превалюють негативні явища і тенденції:
-не відбулася модернізація структури державного управління відповідно до об’єктивних законів розвитку ринкової економіки
-втрачено високотехнологічні виробництва, лідерство в багатьох нап-рямах фундаментальних досліджень; критичного рівня досяг “відплив умів”;
-швидкими темпами зростають внутрішній та зовнішній державні борги з сумнівними перспективами не тільки їх погашення, але й обслуговування;
-відбулося катастрофічне падіння матеріального добробуту населення;
-небаченого рівня сягнула “тінізація” економіки.
Головним фактором реформування вітчизняної економіки та підвищення її конкурентоспромож-ності, є вибір курсу на формування відкритої економіки та інтеграцію у світові економічні структури. Реалізації цього курсу заважають недоскона-лість форм і методів державного регулювання економічного розвитку, вади податкової системи, нестача інвестиційних ресурсів, слабка інноваційна активність, відсутність результатів, очікуваних від приватизації, практична відсутність результатів адміністративних реформ та інституціональних змін.
Головним завданням поточного періоду є надання керованості економічним реформам та створення соціально-орієнтованої ринкової економіки на базі відродження та прискореного розвитку перспективних секторів власного вітчизняного виробництва, моделювання його за критерієм оцінки приросту економічного ефекту.