І. Теоретична частина.
Вступ
5. Економічна сутність лізингу і його види.
6. Класифікація видів лізингу.
7. Народногосподарські функції лізингу.
8. Етапи розвитку лізингового бізнесу в Україні.
9. Участь підприємств і організацій у міжнародному лізингу.
Висновки
ІІ. Практична частина.
Скласти балансові звіти а, б, в, г після проведення банком кожної операції
Список використаної літератури.

ВСТУП

Поняття ”лізинг„ в останнє десятиріччя міцно закріпилося в економічному житті багатьох країн світу. Великий інтерес до поширення можливостей лізингу спостерігається і в Україні.
Постійне оновлення виробництва – одна з головних вимог сучасної економіки. Характерним для неї стали скорочення життєвого циклу товарів і послуг, а також більш швидка зміна поколінь техніки, що зумовлено загостренням конкуренції виробників і підвищенням вимог споживачів до якості продукції і послуг.
Особливо важливим є оновлення засобів виробництва. Проте Україна переживає інвестиційну кризу на тлі кризи неплатежів. За цих умов технічне переозброєння і структурна перебудова народного господарства є надзвичайно складним завдання .
У зв’язку з цим останнім часом увагу багатьох фахівців органів державного управління, господарських керівників, підприємств, менеджерів, науковців привертають питання розвитку в Україні лізингу . Давно відомий у світі, цей спосіб господарських зв’язків ще не набув в Україні належного поширення, що свідчить про недостатній рівень використання тих потенційних можливостей і переваг, які містяться в такій формі вкладання коштів в основні фонди, як лізинг. Проте саме з ним пов’язують певні надії щодо розв’язання проблеми нестачі коштів для переозброєння новою технікою промисловості, сільського господарства і транспорту, забезпечення інтенсифікації і структурної перебудови виробництва.
В Україні є достатні економічні передумови для розвитку лізингових відносин: велика потреба в оновленні виробництва на тлі кризи неплатежів, погіршення умов збуту продукції, спаду виробництва; наявність потенційних вітчизняних і міжнародних лізингодавачів тощо.
Економічне становище в Україні характеризується досить пікантною з ринкової точки зору ситуацією: одні підприємства мають готову до реалізації продукцію (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальну та іншу техніку), інші підприємства не мають достатньо коштів, щоб її придбати. Реальним виходом із такої ситуації може бути розвиток системи лізингових відносин.
З урахуванням того, що сільськогосподарський сектор на сьогодні є одним із найскладніших об’єктів для реалізації програм, пов’язаних із модернізацією та оновленням основних засобів (причому проблему створює, як правило, складність контролю за станом і оперативним маневром техніки, що купується або експлуатується), у випадку виникнення фінансових та інших складностей у конкретного суб’єкта підприємницької діяльності необхідним є використання лізингу. Це пов’язано з тим, що лізинг дозволяє зберегти право власності на майно лізингодавача, і це є одним із діючих механізмів реалізації певної програми. Використання лізингу дозволяє до деякої міри вирішувати питання фінансування виробництва сільськогосподарської техніки вітчизняними виробниками.
Лізинг являє собою довгострокову оренду обладнання, транспортних засобів та інших споруд виробничого характеру, тобто особливу форму інвестування. Його привабливість зумовлена довгим терміном угоди та здебільшого, як це є в багатьох країнах, списанню витрат на собівартість продукції споживача , також наявність пільг.
Лізинг дає змогу не залучати позиченого капіталу і не заморожувати власного, економити на затратах, пов’язаних із володінням майном, встановлювати за погодженням із лізингодавачем гнучкий порядок здійснення лізингових платежів, і таким чином можна гнучко враховувати інтереси кожного партнера. Вигідна і прискорена амортизація об’єкта лізингу.
Впровадження лізингу завжди супроводжується багатьма труднощами. Однак без впровадження лізингових схем український споживач може залишитись без можливості придбати нову техніку ─ транспортну, сільськогосподарську та іншу.
Широко розповсюджений у розвинутих країнах, лізинг є досить складним і багатогранним економічним явищем, оскільки в ньому поєднуються операції купівлі й продажу, оренди, кредитування та інвестування, підприємницька і фінансова діяльність. В економічному середовищі України такий вид взаємовідносин ще дуже мало поширений через його порівняну новизну, брак досвіду і не досконалість законодавчої бази . Лише 16 грудня 1997 року в Україні прийнято Закон ”Про лізинг”. Однак останнім часом процес впровадження лізингу в Україні помітно пожвавився, з’явилися нові компанії як державного, так і комерційного спрямування. Непідробний інтерес до нової ринкової структури почали виявляти банки, страхові компанії. Зрозуміло, це ті фінансові інститути, які можуть стати реальними каталізаторами процесу утвердження лізингу. Однак політика НБУ, що проявляється в завищенні процентної ставки, зробила проблематичними питання фінансування лізингових операцій.
У західних країнах розвиток лізингу підтримується державою оскільки він стимулює експортну діяльність національних виробників, прискорює оборотність капіталу, підвищує ліквідність підприємств. Лізинг тут є пільговою галуззю інвестиційної діяльності й особливим видом фінансування. Для держави фінансове заохочення лізингу – це засіб стимулювання продажу нової техніки, постійного прискорення поновлення виробничих фондів, інтенсифікації розвитку національної економіки та підвищення її конкурентоспроможності на ринку.
Аналізуючи сильні і слабкі сторони лізингу, можна сказати, що така форма інвестицій дає можливість підприємствам швидше оновлювати матеріально-технічну базу, користуватися новою технікою та передовою технологією, випробовувати нову техніку покрити сезонні потреби в спеціальних технічних засобах на час фактичної їх експлуатації, вона не потребує в обов’язковому порядку негайного початку платежів за таку форму кредиту. При цьому лізинговане майно не зараховується на баланс лізингоодержувача, тобто не збільшує його активів і, відповідно, податків. Воно також не включається у кредиторську заборгованість, тобто його можна вважати позабалансовим фінансуванням.
Інститут лізингу спроможний значно пожвавити процес оновлення виробництва та вростання економіки України в структуру світового ринку.

ВИСНОВОК

Аналіз теоретичних аспектів лізингової діяльності, зарубіжного досвіду, досвіду лізингового кредитування в Україні, а також законодавства України дозволив зробити висновок, що велика потреба в придбанні нових основних фондів з метою реновації, забезпечення випуску нової продукції і структурної перебудови на фоні інвестиційної кризи створює передумови для значного розвитку лізингу в Україні.
Можна виділити такі переваги лізингу для економіки України: створення умов для розвитку НТП, скорочення потреби держави в кредитах, стабілізація національної валюти, розв’язання проблеми конверсії оборонних підприємств, підвищення гнучкості і ефективності економіки, стимулювання торгівлі найновішими засобами виробництва, розширення зовнішньоекономічних зв’язків, стимулювання ділової активності.
Економічні проблеми лізингу пов'язані з високими кредитними ставками, що визначають відповідно високий рівень лізингового відсотка, із недостатніми можливостями державної підтримки розвитку лізингу.
Актуальною формою державної підтримки є формування лізингових фондів для підтримки вітчизняних товаровиробників. Проблемою є забезпечення джерел формування цих фондів.
Законодавче, нормативне та методичне забезпечення лізингових відносин є надійною гарантією успішного розвитку лізингової діяльності.
Лізинг в Україні є дуже перспективним, оскільки він дозволить пом’якшити проблему нестачі у підприємств оборотних коштів. При кредитуванні або гарантуванні лізингових угод банками перевага надається високорентабельному обладнанню або продукції, яка приносить швидкий прибуток. Можна припустити, що із зниженням прибутковості традиційних інструментів отримання банками прибутку значна частина коштів буде направлена в сферу лізингових операцій.
Не можна не відмітити, що наряду з Фінансово-лізинговим домом банку “Україна” недавно була створена ще одна крупна структура, яка спеціалізується на лізингу – “Укрексімлізинг”. Лізингова компанія, створена Укрексімбанком, покликана займатися проектами, направленими на модернізацію експортних та імпортозамінюючих виробництв. Відкриваючи для України кредитні лінії, закордонні держави, як правило, вимагають придбання необхідної техніки і технологій у їхнбого виробника. Розподілом поставленого по таких лініях обладнання і буде займатися нова структура. Крім того, в коло її функцій, можливо, ввійде і реалізація застав, які залишилися від угод з непогашеними кредитами.
Для того, щоб лізингове кредитування в Україні набуло широкого розповсюдження, необхідно:
- провести демонополізацію виробництва основних засобів;
- зупинити інфляцію;
- ввести в дію міжнародну конвенцію про фінансовий лізинг, яку в 1998 році підписав СРСР (Україна – один з його правонаступників);
- Додатковий поштовх розвитку лізингу може дати:
- широке залучення іноземних інвестицій;
- надання митних пільг при тимчасовому ввезенні обладнання;
- надання лізингодавачу додаткових пільг при купівлі вітчизняного обладнання;
- використання іноземної допомоги не на закупівлю обладнання, а на лізинг, що призведе до економії валюти, іспит обладнання у вітчизняних умовах, його своєчасний ремонт і обслуговування;
- створення лізингових відділів і дочірніх компаній при машинобудівних заводах;
- використання лізингу на компенсаційних умовах для переробки сировини.
Достатня рентабельність лізингових операцій і відповідна законодавча база можуть незабаром викликати бум на українському ринку надання лізингових послуг. Всі наведені в роботі характерні особливості і переваги лізингового кредитування затрат на придбання обладнання переконливо свідчать, що лізинг повинен знайти широке застосування у внутрішній економіці України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

5. Лаврушіна, О.І. Організація і планування кредиту. Москва, Фінанси і статистика, 1999
6. Банківська справа. Довідковий посібник. Під ред. Ю.А.Бабичевої. М. “Економіка” 1997
7. Л.Г.Єфімова. “Банківське право”. Видавництво “БЕК”. М. 2001
8. С.А.Александров, Ф.И.Пугачов. “Кредитні засоби звертання і платежу”. М. “Факт”. 2001
9. В.А.Селіванкін. Техніка кредитування. Л. “Кооперація”. 1996
10. В.С.Волинський. Кредит в умовах сучасного капіталізму. М. “Фінанси і статистика”. 1999
11. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг, п’яте видання, Київ, Знання, 2003
12. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика, третє видання, Київ, Знання, 2003