[1] “Комісія Брундтланд” (Brundtland Commission) – Комісія ООН з навколишнього середовища та розвитку, головою якої було призначено пані Ґро Гарлем Брундтланд (Gro Harlem Brundtland) – міністра довкілля, а згодом прем’єр-міністра Норвегії. Комісія працювала з 1984 по 1987 р. і підготувала звіт у вигляді книги “Наше спільне майбутнє”, в основу якої покладено концепцію сталого розвитку.
[2] Незважаючи на поширену думку, гідроенергія не є вже такою екологічно чистою. Насправді гідроелектростанції можуть бути екологічно чистими лише у гірських районах (за умов невеликої потужності), а також екологічно чистими є припливні електростанції (ті, що використовують енергію припливів та відпливів). Будівництво гідроелектростанції на рівнинах викликає багато екологічних проблем, а саме: відчужується величезна кількість сільськогосподарських земель, локально погіршується клімат, виснажуються ріки, різко зменшуються рибні ресурси, виникають проблеми у постачанні населення прісною водою. Як тут не згадати відомий вислів, що “гідроенергетика перетворила Дніпро на ланцюг брудних калюж”. Крім того, мало хто замислюється, що треба буде робити, коли закінчиться термін експлуатації греблі ДніпроГЕСу, і скільки на це знадобиться грошей. А чекати, коли гребля почне саморуйнуватися, залишилось не так вже й багато.
У той же час при проектуванні АЕС та розрахунку вартості електрики із самого початку беруться до уваги витрати на майбутній демонтаж станції та утримання радіоактивних відходів.
[3] Для нефахівців зайвий раз поясню: це означає, що радіоактивність відходів, що ховаються, є такою ж, як і радіоактивність первісної уранової руди.
[4] У кінці статті подані специфічно-професійні абревіатури, вживані у сфері ядерної енергетики.
[5] Нинішня атомна енергетика орієнтується на відкритий паливний цикл, у якому задля зниження активності відпрацьованого палива воно 30—50 років витримується у спеціальних проміжних сховищах, а вже після цього ховається під землею на дуже тривалий термін. Окремі компоненти РАВ зберігатимуть радіоактивність протягом тисяч років.
[6] “Ядерними” прийнято називати країни, що володіють атомною зброєю. Саме в них є заводи зі збагачення урану, бо для ядерної зброї потрібний уран із вмістом 235U біля 80-90%. В природному урані його 0,07% , а в ядерному паливі для LWR – близько 4% .
[7] Актиноїди – хімічні елементи з порядковими номерами від 89 до 103. До актиноїдів відносяться нептуній, америцій, кюрій та інші.
[8] У розрахунку на одиницю згенерованої електроенергії, у процесі її вироблення на основі вугілля руйнується здоров’я приблизно в 1000 разів більше людей, ніж під час її вироблення на АЕС (див. «Ядерна альтернатива» // Перехід-IV, 2-2000).
[9] Нагадаємо, що паливо для LWR вимагає збагаченого урану. Заводи зі збагачення природного урану є стратегічними об’єктами, необхідними для виробництва ядерної зброї.
[10] Так, наприклад, після закриття Чорнобильської АЕС почалося активне вербування українських висококваліфікованих фахівців для роботи на російських АЕС з реакторами РБМК (із 29 російських працюючих енергоблоків 11 є блоками РБМК, тобто “чорнобильського типу”). Підготувати фахівця такого рівня – справа тривала й дорога. Росія належним чином оцінює наших фахівців, а Україні вони виявилися начебто непотрібними.