1. Поняття та ознаки злочину. Кваліфікація злочинів
2. Що розуміється під мнимою (уявною) обороною, чи має така оборона правові наслідки?
3. Назвіть, в яких злочинах, передбачених Розділом VІІ, відсутній предмет злочину?

Уривки

Чинний Кримінальний кодекс України (ст. 11) дає таке визначення понят-тя злочину: злочином є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.
У формально-матеріальному визначенні поняття злочину, що дається в ст. 11 КК, чітко відображаються дві його ознаки: матеріальний — суспільна небезпека діяння і формальний — передбаченість його в карному законі.
В науці кримінального права встановилася позиція про наявність чотирьох обов’язкових ознак злочину: суспільної небезпечності, протиправності, вин-ності і караності. З урахуванням цих ознак можна дати таке (наукове) визначен-ня поняття злочину: злочином визнається суспільно небезпечне, винне, про-типравне і кримінально каране діяння (дія або бездіяльність) [8, 44].
Кожна з цих ознак злочину відображає його різні істотні властивості, має свій зміст.
Суспільна небезпечність — матеріальна ознака злочину, що розкриває його соціальну сутність. Суспільна небезпечність злочину це об’єктивно існу-ючий антисоціальний стан, обумовлений усією сукупністю його негативних властивостей і ознак, що свідчать про реальну можливість заподіяння шкоди охоронюваним кримінальним законом суспільним відносинам. Причому слід відрізняти суспільну небезпечність як закріплену в законі певну нормативну абстракцією і небезпечність конкретно вчиненого злочину. В кримінальному законі вона закріплюється лише як можливість (здатність) заподіяння шкоди, а при вчиненні конкретного злочину ця можливість перетворюється у дійсність і характеризує суспільну небезпечність саме цього злочину.
Другою ознакою злочину, передбаченою у його законодавчому визначенні, є протиправність суспільно небезпечного діяння. Протиправність як формальна ознака злочину означає передбаченість його в карному законі. Карна протиправність тісно зв’язана із суспільною небезпекою: вона є суб’єктивним відображенням об’єктивної, реальної небезпеки діяння для суспільних відносин, її законодавчою оцінкою. Тому карна протиправність — юридична, правова оцінка суспільної небезпеки, закріплена в карному законі. Саме суспільна небезпека, її характер і ступінь визначають об’єктивні границі карної протиправності, за цими межами питання про криміналізацію діяння виникати не може. Виділення законом кримінальної протиправності як обов’язкової ознаки злочину є вираженням принципу законності в карному праві: кримінальної відповідальності і покаранню підлягає лише особа, що зробила діяння, передбачене карним законом як злочин. Карний закон дає вичерпний перелік злочинів. Тому, якщо навіть діяння становить небезпеку для суспільства, але не передбачено кримінальним законом, воно не може розглядатися як злочин. Наприклад, необережне знищення чи ушкодження індивідуального майна, безумовно, становить небезпеку для відношення індивідуальної власності. Однак, КК не передбачає таке діяння в переліку злочинів проти індивідуальної власності. Отже, це діяння злочином не є і не може спричиняти кримінальну відповідальність і покарання.
Нужны квалифицированные нотариальные услуги в Киеве? Профессиональный нотариус киева Шишкина Алла Александровна - это целая команда специалистов, готовая помочь Вам в любой момент. Обращайтесь прямо сейчас.

Використана література

1. Конституція України // Голос України. 1996, 13 липня.
2. Кримінальний кодекс України / Прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 р.—К., Юрінком Інтер, 2001.
3. Герцензон А.А. Квалификация преступлений. М., 1947.
4. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. К., Юрінком Інтер, 1998.
5. Коржанський М.Й. Популярний коментар Кримінального кодексу. К., Наукова думка, 1997.
6. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. М., 1997.
7. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. К., Юринком, 1995.