1. Поняття виробничої системи.
2. Особливості підприємства як виробничої системи.
3. Основні принципи формування виробничих систем.

Поняття виробничої системи

Виробництво матеріальних благ є основою будь-якого суспільства. При цьому для неухильного суспільного прогресу необхідне постійне удосконалення виробництва та всіх його складових частин.
Сукупність елементів, засобів та способів виробництва і складає суть господарської системи. До її складу входять:
1. Матеріальні засоби, матеріальна база, що представлена різними виробничими структурами: підприємствами, об'єднаннями, виробничими комплексами і т.д.
2. Система виробничих відносин, виробничих та господарських зв'язків між ними.
3. Ієрархія органів управління, за допомогою яких здійснюється загальне регулювання господарською системою відповідного рівня.
4. Методи та засоби (важелі та стимули), за допомогою яких стимулюється виробнича діяльність різних структур: виробництво продукції, матеріально-технічне забезпечення і т. ін. (ціни, процентні ставки, кредит, матеріальне стимулювання тощо).
5. Товарно-грошова оцінка результатів господарської діяльності виробничих структур: система техніко-економічних показників.
Характеризуючи господарську систему, слід підкреслити, що це насамперед сукупність виробничих відносин, які в кожному суспільстві утворюють єдину цілісну систему. При Цьому така система завжди визначається основною метою розвитку виробництва, формами його організації, методами господарювання. Але в усіх випадках основу їх утворюють відносини власності на засоби виробництва, що характеризують спосіб поєднання виробників із засобами виробництва, соціальний тип та форму присвоєння результатів суспільного виробництва.
Визначальним фактором, складовою частиною розвитку господарської системи є продуктивні сили, зміна яких призводить до відповідної зміни виробничих відносин.
Господарська система взагалі, або економіка, за своєю суттю є базою усіх інших суспільних відносин і відіграє вирішальну роль в розвитку суспільства. Про це детально йшлося в курсі економічної теорії, що вивчає види діяльності, пов'язані із грошовими операціями між людьми, ефективність використання ними різнихт видів ресурсів для виробництва матеріальних благ, а також співвідношення виробництва та споживання товарів.
Господарська система (економіка) залежно від розв'язання названих завдань може розвиватись по різному, може мати різні форми та способи функціонування. Але при цьому незалежно від економічної організації суспільство повинно вирішувати три основні економічні проблеми:
а) які товари чи послуги потрібно виробляти та в яких кількостях;
б) як повинні використовуватись економічні ресурси при виробництві цих товарів;
в) для кого повинні вироблятись товари, тобто яким повинен бути розподіл доходу між різними індивідумами та класами.
Різні суспільства, різні економічні устрої по-різному вирішують ці завдання: в умовах централізованої, адміністративно-командної системи - за допомогою указів, декретів і т.п.; в умовах ринкової економіки - за допомогою механізму цін на ринку. При цьому головним є такий постулат: товари виробляються в такій кількості і для того, хто може їх придбати.
Таким чином, є дві основні форми та способи функціонування виробничої системи, економіки - ринкова та неринкова.В основі будь-якого варіанту функціонування економіки лежать такі основні категорії: власність, ціна, пропозиція, попит, прибуток, ресурси.
Власність - історично визначена суспільна форма присвоєння матеріальних благ. Таких форм може бути декілька залежно від економічного устрою, але основними є дві: приватна та державна власність. Вживана донедавна форма «суспільна власність» не витримала випробування часом і фактично зникає, бо суспільна власність - це майже завжди нічия власність.
Ціна - грошовий вираз вартості товарів, який формується під впливом попиту та пропозиції, і тому ми можемо говорити про ціну як про середню вартість товару. Ціни вусь час коливаються: при зростанні пропозиції - знижуються, при зростанні попиту - зростають, Ціна дорівнює вартості товару за умови, що попит і пропозиція рівні(ринкова рівновага).
Пропозиція - результат виробничої діяльності у вигляді відповідної товарної маси, призначеної для продажу. Компонентами пропозиції є поточне виробництво та товарні запаси у продавців. Це , так би мовити, верхня межа величини пропозиції, а її реальний рівень залежить від ринкової ціни та цілої низки економічних та виробничих умов.
Попит - платіжоспроможна потреба, тобто потреба в даному товарі, який реалізується в межах, заданих покупною спроможністю споживача або максимальною величиною пропозиції.
Попит відображає потребу суспільства в даному товарі і складається із виробничого та особистого споживання. При цьому виробниче споживання (сировини, матеріалів, енергії, машин і обладнання) є актом виробництва, що означає ідентичність виробництва та споживання в даному конкретному випадку. Що ж стосується особистого споживання, то воно зазвичай не співпадає із виробництвом засобів споживання, відхиляючись в той чи інший бік.
Ресурси - матеріальні, трудові та інші засоби, що використовуються при виробництві товарів. Питання про ресурси мають принципове значення, оскільки вони завжди обмежені, а при обмежених ресурсах і технології життєвий рівень також обмежений. Це основний момент всього економічного життя. Економічні блага не даються безоплатно, вони є якоюсь мірою рідкістю, і суспільство повинно зупинити свій вибір на певних товарах, тому що не всі потреби і не всі бажання можуть бути завжди задоволені.
Прибуток - одна з найголовніших категорій ринкової еекономіки, її рушійна сила. Ні один товаровиробник не буде займатися справою, якщо не буде отримувати прибуток.
Величина прибутку (доходу) може бути різною залежно від багатьох умов: собівартості, ціни, конкурентоспроможності товарів, податкової системи тощо.
Виробнича (господарська) система залежно від масштабу може бути представлена підприємствами як сукупністю цехів, об'єднаннями (асоціаціями) як сукупністю підприємств, галуззю як сукупністю підприємств чи інших виробничих і господарських структур, народним господарством як сукупністю галузей.