Освітній портал MyReferatik

Конспект лекцій з дисципліни: Методи прийняття управлінських рішень
Повний і в той же час короткий (для запамятовування)
Для студентів-менеджерів

Уривки

У своєму розвитку теорія прийняття рішень пройшов через три стадії.
На першій стадії розвивався дескриптивний підхід до прийняття рішень. Тут зусилля вчених були спрямовані на опис процесу вибору рішень людиною з метою визначення раціонального зерна, характерного для всякого розумного вибору. У результаті проведених досліджень виявилося, що більшість людей діють інтуїтивно, виявляючи при цьому непослідовність і суперечливість у своїх судженнях.
Позитивним аспектом досліджень в області дескриптивного підходу з'явилося те, що удалося дати досить чітку відповідь на питання, що може і чого не може людині, вирішуючи задачу вибору.
На другій стадії дослідники розробляли нормативний підхід до прийняття рішень. Однак і тут їх осягла невдача, оскільки ідеалізовані теорії, розраховані на сверхраціонального людини з могутнім інтелектом, не знайшли практичного застосування.
На третій стадії був розвитий прескриптивний підхід до прийняття рішень. Він виявився найбільш плідним, оскільки наказував, як повинний надходити людина з нормальним інтелектом, що бажає напружено і систематизування обмірковувати всі аспекти своєї задачі. Прескриптивний підхід не гарантує перебування оптимального рішення в будь-якій ситуації, але забезпечує вибір такого рішення, що не обтяжено протиріччями і непослідовностями. Даний підхід пред'являє до людини серйозні вимоги по освоєнню методів і прийомів теорії прийняття рішень, а також наказує проведення численних обчислень, зв'язаних з реалізацією цих методів.
Під сутністю прийняття рішень (ПР) як процесу розуміється внутрішня, відносно стійка основа УР, що визначає зміст, роль і місце у функціонуванні і розвитку організації. Сутність ПР звичайно виявляється через різноманітні зовнішні зв'язки і дії, що характеризують одну зі сторін УР. Виходячи з цього можна визначити предмет дослідження ТПР.
Суть розробки ПР полягає в діяльності особи, яка приймає рішення (далі ОПР), по виконанню основної функції керівника в процесі управління. Основна мета УР — забезпечити координуюче (регулююче) вплив на систему управління, що реалізує рішення управлінських задач персоналом по досягненню цілей організації.
Досягнення цих цілей передбачає рішення задач, що складають зміст і послідовність дій ОПР при виконанні безпосередніх обов'язків. Основними задачами є створення інформаційної бази для прийняття своєчасних рішень, визначення обмежень і критеріїв ПР, організація діяльності персоналу управління.
Для своєчасного ПР необхідно мати систему управління, реалізацію складної системної, що забезпечує, діяльності ОПР, на науковій основі організувати роботу персоналу керування, що застосовує ефективні методи і використовує автоматизовані системи керування (АСУ). Від персоналу управління, приваблюваного до ПР, вимагаються як професійні якості, так і особистісні. При цьому якість ПР багато в чому залежить від злагодженості колективу, властивої йому організаційної культури, відносин між керівниками і виконавцями.
Отже, предмет дослідження ТПР — закони (закономірності) діяльності ЛПР, її організаційні форми, технології і методи, принципи керування й організації праці, сутність і зміст рішень. Об'єктом ТПР є системна діяльність керівників і персоналу управління в процесі вироблення, прийняття і реалізації рішень.
Сьогодні на розвиток ТПР істотно впливають методологія, зокрема методологія мислення, теорія управління, кібернетика, психологія. Для подальшого розвитку ТПР істотне значення мають природничі науки — біологія, психофізіологія, математика. Серед них найважливіше місце належить математиці і її методам кількісних оцінок варіантів при ПР, прогнозуванні розвитку ситуацій для вироблення найбільш раціонального рішення.
Предмет ТПР досліджується з різних сторін, що складають окремі, але взаємозалежні аспекти. До основних аспектів відносяться методологічні, організаційні, економічні, технологічні, соціально-психологічні і правові.
Методологічні аспекти ПР відбивають єдність і цілісність наукових знань для ТПР.
Організаційні аспекти ПР відбивають стан і перспективи розвитку організаційної і функціональної структури органів керування, побудова і порядок функціонування ОПР (як органів управління) у системі керування на різних ієрархічних рівнях. Вони містять у собі також визначення шляхів удосконалювання організації ПР і методів дослідження виникаючих при цих проблем.
Економічні аспекти ПР показують вплив економічних факторів на ефективність існуючих і розроблювальних систем ПР, їхньої економічної ефективності на економічну підготовку персоналу керування, удосконалювання організаційних форм і методів ПР на новій технічній базі.
Технологічні аспекти ПР визначають рівень використовуваних розроблювальних технологій ПР в управлінні, перспективи розвитку автоматизованих і людино-машинних систем ПР.
Соціально-психологічні аспекти ПР ілюструють різні сторони діяльності людей у процесі ПР. До них відносяться удосконалювання структури усередині колективних зв'язків, вивчення поводження особистості в колективі і взаємин його членів у процесі ПР.
Правові аспекти ПР відбивають відносини між різними ієрархічними рівнями системи управління й окремих посадових осіб у підготовці ПР. Правові норми повинні бути закладені в основу організації управлінської діяльності.
Таким чином, ТПР являє собою суму знань про розробку, прийняття і реалізацію УР, закономірностях і принципах, організаційних формах, методах і технологіях функціонування системи ПР в організації.
Теорія ПР, як і будь-яка наукова теорія, виконує пізнавальну і прогнозуючу функції.