Вступ 3
1. Міжнародний кредит у світовій економіці 5
1.1. Міжнародний кредит як економічна категорія 5
1.2. Сучасні форми міжнародного кредиту 7
1.3. Основні аспекти сучасного міжнародного кредитування 13
2. Міжнародні фінансово-кредитні організації та їх діяльність в Україні 16
2.1. Міжнародний валютний фонд 16
2.2. Світовий банк 19
3. Динаміка і значення іноземних кредитів для економіки України 23
Висновки 31
Список використаної літератури 33

Вступ

Міжнародний кредит з'явився ще за феодалізму як специфічний різновид лихварського кредиту і використовувався переважно для фінансування війн, хрестових походів і утримання королівських дворів Європи. Стрімкого розвитку міжнародний кредит набув за капіталізму, що пов'язано з інтернаціоналізацією виробництва, розвитком світового господарства.
Як економічна категорія міжнародний кредит виражає відносини між кредиторами і позичальниками різних країн світу щодо надання, використання і погашення кредиту.
Міжнародні та регіональні фінансово-кредитні організації – це установи, які створені на базі багатосторонніх угод між державами. Найважливішу роль серед них у сучасний період відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Останній сьогодні є головною установою Групи Світового банку. Штаб-квартири організацій розташовані у Вашингтоні. Вказані установи було засновано на Міжнародній валютно-фінансовій конференції, яка відбулася у 1944 р. у Бреттон-Вудсі (США). СРСР та Україна хоча і брали участь у конференції, але не ратифікували угоди про МВФ та МБРР і не вступили до складу цих організацій.
Наслідком стала багаторічна ізоляція СРСР та його союзників від світової економічної та валютно-фінансової системи, що значною мірою було зумовлено політичними та ідеологічними мотивами. У 1992 р. у практиці міждержавних валютних відносин сталася досить значна подія: членами МВФ прийнято країни, що входили до колишнього СРСР, у тому числі й Україну.
Основними кредиторами на сучасному етапі є міжнародні й регіональні валютно-фінансові організації. До них належить Європейський банк реконструкції та розвитку, який здійснює Програму мікрокредитування в Україні для малих і середніх приватних підприємств.
В умовах глобального економічного і фінансового спаду, обмежених внутрішніх фінансових можливостей, що характеризують перехідну українську економіку, однією з дієвих форм державної підтримки національного товаровиробника є залучення середньо- і довгострокових фінансових ресурсів у межах міжнародних договорів для забезпечення економічного розвитку України. Тому дослідження даної теми є актуальним.
Мета роботи: визначити значення іноземних кредитів для економічного розвитку України.
Завдання роботи:
- визначити сутність та форми міжнародного кредитування;
- дослідити основні аспекти сучасного міжнародного кредитування;
- дослідити та проаналізувати діяльність в Україні міжнародних кредитних організацій;
- простежити динаміку іноземного кредитування в Україні;
- визначити значення іноземних кредитів для економіки України.
Предмет дослідження: міжнародні економічні відносини.
Об’єкт дослідження: іноземні кредити в Україні.

Висновки

На даному етапі розвитку світового господарства міжнародний кредит є подекуди основним фактором розвитку виробництва. Власних коштів подекуди не вистачає для нормального функціонування, тоді постає питання про додаткові джерела фінансування. Міжнародний кредит у цьому випадку може мати вирішальне значення. Проте міжнародний кредит використовується не тільки у практиці ведення приватного бізнесу, але й для налагодження функціонування держави в цілому. Масштабні державні проекти насамперед потребують масштабного фінансування, тоді коли сама держава не може забезпечити належного фінансування. У цьому випадку держава має звернутися до світової спільноти. Об'єктивною основою розвитку міжнародного кредиту стали вихід виробництва за національні межі, посилення інтернаціоналізації господарських зв'язків.
Провідними джерелами кредитування української економіки зовні є Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий банк (його підрозділ – Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який іноді і називають Світовим банком).
Кожна країна-учасниця, вступаючи у МВФ, робить відповідний внесок, який визначається встановленою квотою. Розмір такої квоти, що переглядається з періодичністю у п'ять років, розраховується на основі оцінки економічного потенціалу окремих країн у світовому господарстві. Відносно до розміру квот визначається "вага" голосу кожної країни в керівництві Фондом та обсяг її можливих запозичень. Квота України на кінець 1992 р. становила 0,7%.
Фінансові ресурси МВФ спрямовуються для надання допомоги країнам-членам, які намагаються подолати проблеми платіжного балансу, а також для сприяння у пом'якшенні наслідків реалізації стабілізаційних програм.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) на початку своєї діяльності був призначений стимулювати приватні інвестиції у західноєвропейських країнах після Другої світової війни.
МБРР надає довгострокові позички країнам-членам та гарантує кредити, які надані цим країнам приватними банками та іншими кредиторами на двосторонній основі. Право брати участь у діяльності банку мають тільки члени МВФ.
Держава-член має 250 голосів плюс 1 додатковий на кожну придбану нею акцію. Підписка України становить 10 908 акцій (1315,9 млн. дол.), тобто вона має в МБРР 11 158 голосів (0,7% від загальної кількості). Сплачений внесок – 79,3 млн. дол.
У листопаді 1998 року Європейський банк реконструкції і розвитку започаткував Програму мікрокредитування в Україні. Пріоритетом для ЄБРР в Україні є приватний бізнес, агросфера, банківський бізнес, транспортна інфраструктура, безпека АЕС і енергоефективність. ЄБРР активно співпрацює з українськими фінансовими установами (у різних кредитних лініях беруть участь до 10 комерційних банків) у частині проектів мікрокредитування й кредитування малого і середнього бізнесу.
Водночас обмежені можливості державного бюджету не дають змоги здійснювати необхідні капітальні вкладення і створити умови для налагодження інвестиційного процесу в Україні. Сумарне падіння портфельних інвестицій з початку 2008 р. склало 4,7 млрд. дол. або 25%. Така статистика свідчить про необхідність внесення змін у законодавство, щодо скасування діючих обмежень для інвестиційної діяльності.

Список використаної літератури

1. Бобров Є.А. Сучасний стан і перспективи розвитку кредитування малого бізнесу // Фінанси України. – 2004. – № 1. – С 104-105.
2. Владичим У.В. Роль кредитування в економічному зростанні України // Фінанси України. – 2004. – № 1. – С 96.
3. Глобалізація фінансових ринків / О.Г. Білорус, Ф.В. Костенко та ін. – К., 2006. – 75 с.
4. Гончаренко О.М. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин, 2006. – 416 с.
5. Гринченко О. Гроші та грошово-кредитна політика. – К.: Основи, 1996. – 180с.
6. Дробозина Л. П. Окунева Л. А. Финансы. Денежное обращение. Кредит. Учебник для ВУЗов. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997 – 479 с.
7. Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі XXI століття. – К., 2000. – 371 с.
8. Жуков Е. Ф. Деньги. Кредит. Банки: Ученик. – Москва: “Банки и биржи”, 1999 –с.: 165-218.
9. Иванов В. М. Деньги и Кредит: курс лекцій – Київ, 1999 –с, 113 –181.
10. Красавина Л.Н., Смирнов А.Л. Международный кредит: формы и условия. М.: ЮНИТИ. 2003. – 327 с.
11. Кривоног О.Л. Банківське кредитування малих підприємств // Фінанси України. — 2005. — № 8.-С 101-105.
12. Кузнецов О. Вільгельм Ханкель: від Бреттон-Вудсу – до Маастрихту // Вісник НБУ. – 2001. – №8. – С. 6–9.,
13. Лаврушин О. И. Деньги. Кредит. Банки: Ученик. – Москва .: Финансы и статистика, 1998. – с.143-227.
14. Лукінов І.І. Економічні трансформації (наприкінці ХХ сторіччя) // НАН України, Інститут економіки. – К. – 2003. – 455 с.
15. Луцишин З.О. Інтернаціоналізація потоків капіталу – основа фінансової глобалізації // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 30. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин – 2001. – С. 81–96.
16. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л.Н. Красавиной. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 838 с.
17. Михайлов Д.М. Мировой финансовый рынок. Тенденции и инструменты. – М.: Экзамен, 2000. – 546 с.
18. Руденко Л.В. Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства: Підручник. — К.: Лібра, 2002. — С. 164.
19. Руденко Л.В. Залучення зовнішніх кредитів як фактор формування інфраструктури промисловості та економічної стабілізації України. Економіка: проблеми теорії та практика // Міжвуз. зб. наук, праць. — Вип. 24. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. — С. 3—10.
20. Ряжнов О. Міжнародні фінансові потоки. Київ: Діло, 2007, 356 с.
21. Савлук М. І., Мороз А. М., та ін. Гроші та кредит: Підручник /. – К.: Либідь, 1998.–123-182.
22. Соколенко С.И. Глобальные рынки ХХI столетия. Перспективы Украины К.: Логос. – 2004. – 568 с.
23. Філіпенко А.С., Будкін В.С., Гальчинський А.С. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. Київ: Либідь, 2002, 470 с.
24. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. Поддєрьогін A.M. — К.: НЕУ, 2000. - С. 440.
25. Чистілін Д. Еволюційний розвиток світової економіки та інтеграції України // Економіст №1, 2007. – С. 80–87.
26. Шенаев В.Н. Международный рынок ссудных капиталов. М.: Финансы и статистика. 2001. – 140 с.