Вступ 3
1. Теоретичні основи формування стратегій міжнародної діяльності країни 5
2. Геополітичне становище сучасної України як чинник сучасних інтеграційних процесів 12
3. Політико-економічна інтеграція України 26
3.1. Інтеграція України до Європейського Союзу 26
3.2. Інтеграція України до Єдиного Економічного Простору 30
3.3. Співпраця України з НАТО 33
4. Співробітництво України з міжнародними фінансовими та торгівельними організаціями 36
4.1. Співробітництво України з МВФ 36
4.2. Співробітництво України з СОТ 39
Висновки 47
Список використаної літератури 49

Вступ

Ще донедавна – позбавлена прав на своїй землі, сьогодні – незалежна, – Україна – повноцінний член світової спільноти. Проте швидкий прорив України до незалежності зіткнувся з проблемою неготовності суспільства, його політичної еліти ефективно розв’язувати завдання не тільки державотворення, але й питання, що стосуються зовнішньої політики. Документ, який формулював зміст, пріоритети та основні напрямки зовнішньої політики України, був прийнятий лише 2 липня 1993 р. (через два роки після проголошення незалежності). А це означає, що була відсутня стратегія зовнішньополітичної діяльності.
Розпад СРСР, поява на його руїнах нових, незалежних держав, поразка комунізму як системи – все це на поч. 90-х рр. привело до виникнення нової геополітичної ситуації. Перед багатьма державами постала проблема визначення лінії своєї міжнародної поведінки в цілому і на європейському просторі зокрема. Як і багато постсоціалістичних країн, Україна дала зрозуміти, що головним своїм зовнішньополітичним пріоритетом вона обирає європейський напрямок.
У Зверненні Верховної Ради України «До парламентів і народів світу», прийнятому 5 грудня 1995 р., підкреслювалося, що Україна як європейська держава закликає парламенти і уряди країн – учасниць ОБСЄ підтримати її намір стати безпосереднім учасником загальноєвропейського процесу. Україна заявила про свій намір стати неядерною державою, приєдналася до договору 1968 р. про нерозповсюдження ядерної зброї, дотримується положень Договору 1991 р. між США та СРСР про скорочення ядерних озброєнь, розташованих на її території.
Важливого значення Україна надає розвитку відносин з державами Центральної та Східної Європи. Розгалужені та стабільні стосунки України з державами ЦСЄ – необхідна умова інтегрування України у сім’ю європейських народів. Крім того, Україна шукає шляхів до розвитку відносин з державами Близького і Далекого Сходу.
Найважливішою рисою сучасності є зростання взаємозалежності економіки різних країн, зростання міжнародного руху товарів та факторів виробництва, розвиток інтеграційних процесів на макро- і мікрорівнях, інтенсивний перехід розвинутих країн від замкнених національних господарств до економіки відкритого типу, зверненої до зовнішнього світу. Один з важливих напрямів політико-економічного розвитку світової економіки в теперішні часи – поступове зростання їх взаємозалежності.
Дослідженням цієї тематики займається велика кількість вітчизняних і зарубіжних науковців.
Залежності інтеграційних процесів в Україні від її геополітичного становища присвячені роботи Багана О. В., Бойцової В.В., Бойцової Л.В., Грищенко А.М., Колосова В.А., Найтова А. М., Паламарчука М.М., Паламарчука О.М., Шаблія О.І. [8, 11, 16, 22, 28, 33, 44].
Власне проблемам політико-економічної інтеграції України до ЕС присвячені роботи вітчизняних вчених Білоуса А.О., Гринева В.Б., Гугеля А.С., Копійки В.О., Шинкаренко Т.М., Ляшенко О. та професора Вашингтонського університету Ружмона Д. [10, 15, 23, 24, 34, 36].
Питання інтеграції України до Єдиного Економічного Простору висвітлюють своїх працях вчені Драч І.П. та Мошес А. [18, 27].
Метою роботи є дослідження участі України в сучасних інтеграційних процесах.
Для досягнення мети требі виконати наступні завдання:
- дослідити стратегію міжнародної діяльності України в контексті загальних теорій формування міжнародної діяльності країн;
- розглянути та проаналізувати геополітичне положення України з точки зору міжнародної політичної та економічної інтеграції;
- дослідити сучасні інтеграційні процеси України, зокрема – співпрацю з ЕС, ЄЕП, НАТО, МВФ та СОТ, проаналізувати їх позитивні та негативні риси;
зробити висновки.
Об’єктом даної роботи є міжнародні відносини України.
Предметом роботи є участь України в світових інтеграційних процесах.

Висновки

Виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок, що Україна є активним учасником світових політичних і економічних інтеграційних процесів.
Основні правові норми становлення України як суб’єкта міжнародних відносин закладені в Декларації про державний суверенітет України, де є спеціальний десятий розділ «Міжнародні відносини», в якому зазначено, що «вона як суб’єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торгівельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для забезпечення національних інтересів у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, технічній та спортивній сферах. Україна виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, бере участь у загальноєвропейському процесі та в європейських структурах».
Україна – член більше 40 міжурядових і неурядових міжнародних організацій: Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Українська держава стала повноправною учасницею Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), підписала документи про співробітництво та партнерство з Європейським Союзом (ЄС), НАТО, Західноєвропейським Союзом (ЗЄС). Багато зусиль було докладено, щоб стати повноправним членом такої впливової міжнародної регіональної інституції як Рада Європи (РЄ). Особливе і визначне місце в зовнішній політиці України належить співробітництву з Організацією Об'єднаних Націй.
Україну шанують і поважають у світі, свідченням цього є одночасне обрання України до таких важливих органів ООН, як Надзвичайний фонд допомоги дітям при ООН, Комісія з прав людини. На користь української дипломатії промовляють такі факти, як членство України в Економічній та Соціальній Раді ООН, Комітеті ООН по внесках, Раді керівників ООН, Виконавчій Раді Дитячого фонду ООН, включення України до Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй.
З 12 травня 1954 р. Україна – член ЮНЕСКО. Співпрацює з міжнародними організаціями МАГАТЕ, ЮНЕП, ЮНІДО, ВООЗ, МОП, ФАО. У широкій геополітичній орієнтації України в останні роки найбільшим прогресом відзначаються відносини з Організацією Північноатлантичного договору, тобто, НАТО.
Важливою складовою зовнішньої політики України є розвиток двосторонніх відносин з розвинутими країнами. Значне місце в системі зовнішньополітичних орієнтирів посідають українсько-німецькі відносини. Посол Німеччини став першим послом іноземної держави в Україні. Підтримка з боку Німеччини означає готовність Європи співпрацювати з Україною як з перспективним партнером. Особливе місце в системі зовнішньої політики посідають відносини України з США, бо вагомою та різноманітною є фінансова допомога США – головного інвестора нашої країни. Складовими фінансово-економічної підтримки України є ґрантова допомога, кредити Ексімбанку, МВФ та світового банку, гуманітарна допомога неурядових організацій «Фонд допомоги дітям Чорнобилю», «Фонд США-Україна».
За результатами опитування у сфері зовнішньої політики та міжнародних відносин у грудні 2006 р., експерти вказують на те, що пріоритетними зовнішньополітичними партнерами України виступають ЄС (зі значною перевагою) а також Росія, США та НАТО.
Отже, сьогодні зовнішня політика України має чимало здобутків, проте існує й чимало проблем. Для того, щоб вільно почуватися у світовому співтоваристві, Україна потребує внутрішньої підтримки, політичної стабільності та покращення соціально-економічного становища. Без цього важко розраховувати на те, що Україна стане повноправним суб’єктом міжнародних відносин.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про міжнародні договори України», № 3767-ХІІ від 22 грудня 1993 р.
2. Указ Президента “Про втілення програми Україна – НАТО” //Голос України № 14/03.
3. Постанова ВРУ “Про зовнішньо-політичні пріоритети України” // Голос України №5/93
4. Постанова ВРУ “Про втілення програми Україна – НАТО в державно-політичний курс України // Голос України № 14/03
5. Програма дій Україна – НАТО // www.mzs.com.ua
6. Угода про формування ЄЕП // Голос України №11/ 03.
7. Абетка української політики. Довідник. / Уп.Томенко. – К.: Смолоскип, 2001. – 223с.
8. Баган О. В. Українська Понтида. Геополітичні виміри сучасної України. – Дрогобич: “Коло”, 2002. – 253с.
9. Балашов Г.В. Политика...(рассказы, статьи, комментарии) – Дніпропетровськ, 1997– 56с.
10. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: навчальний посібник, К., : АМУПП – 1997 – 200с.
11. Бойцова В.В., Бойцова Л.В. Європейський Союз: расширение на восток. // Общественные науки и современность. – 2002. – №2. – С.78
12. Бураковський І., Хандріх Л., Хоффманн Л. Вступ України до СОТ: новий виклик економічній реформі – К.: Вид-во „Альфа-Принт”, 2003. – 291 с.
13. Вступ до НАТО: "за" і "проти"/ О. Авраменко, Г. Ярмиш //Політика і час. – 2006. – № 1– С. 94-96.
14. Гжегож В. Колодко. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн. –К.: „Основні цінності”, 2002. – 236с.
15. Гринев В.Б., Гугель А.С. Потерянное десятилетие – контуры новейшей комплексной и экономической истории Украины: Монографія – К: МАУП – 2001 – 432с.
16. Грищенко А.М. “Сучасний інформаційний простір України: зміна пріоритетів” // ПіК №3/04
17. Долан Э. Дж., Кэмпбэлл К Л., Кэмпбэлл Г. ДУК. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. – М.; Л., 1991.
18. Драч І.П. Політика: внутрішня і зовнішня: – К., 1997 – 392с.
19. Єжи Козакевич. Розширення НАТО та європейська політика України. // Політична думка. – 1999. - №1-2.
20. Зовнішня політика і міжнародні відносини зарубіжних країн. Посібник.. – К., 2002. – 354с.
21. Иванов В.И. Європа в преддверии ХХІ века. // Международная жизнь. – 1999. – №1.
22. Колосов В.А. Политическая география: проблемы и методы. – Л.: Наука, 1988. – 192 с.
23. Копійка В.О., Шинкаренко Т.М., Європейський Союз: заснування і етапи становлення. К.: видавничий дім “Ін Юре”, 2001. – 448с.
24. Ляшенко О. Відносини України і Європейського Союзу у контексті європейської інтеграції країн Центральної та Східної Європи. // Український історичний збірник. – К., 2001. – С.412 – 429.
25. “Міжмор’я” – геополітика Центральної Європи // www.sesna.com.ua/im/geoua.html
26. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – Під заг. ред.. О.Г. Гупала. – К.: Вид. «Хай-Тек Прес», 2007. – 368с.
27. Мошес Аркадий, “Украина между Западом и востоком. Взгляд из России”, Институт Европы РАН, – Москва. 2004.
28. Найтов А. М. Геполитика. – М.: Из-во ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 440с.
29. НАТО викликає нині більшу зацікавленість українців, але відчувається брак інформації/ В. Каспрук //Надзвичайна ситуація. – 2005. – № 3. – С. 20-23.
30. НАТО і безпека Європи/ І. Храбан //Політика і час. – 2006. – № 7/8. – С. 35-40.
31. Онищенко В.П.// Социальный контекст евроинтеграционной стратегии Украины// Экономическая теория. – 2008. – №2, с. 60-74.
32. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. ГПП України (сутність і основні риси) // Укр. геогр. журнал. – 1994. – №№ 1-2. – С. 3-9.
33. Паламарчук О.М. Теоретико-методичні засади дослідження геополітичного положення країни // Укр. геогр. журнал. – 1998. – № 1.
34. Попович М. А. Європа – Україна: праві і ліві – К., 1997 – 108с.
35. Российско-украинский диалог в европейском контексте // Полис. - 1997.
36. Ружмон Д. Європа у грі. Шанс європейців. Відкритий лист до європейців: Пер. з фр. – Львів, 1998
37. Система світової торгівлі ГАТТ/СОТ в документах. – К.: УАЗТ, 2008. – 598 с.
38. Система світової торгівлі: Практ. посібник.: Пер. з англ. – К.: КІС, 2002.
39. Сопруцько Л. Від Центральноєвропейської ініціативи до об’єднаної Європи. // Урядовий кур’єр. 2001.
40. Ткаченко В.А. СНД та національні інтереси України – К: Інститут громадянського суспільства – К., 1998
41. Україна в НАТО: переваги чи витрати?/ К.В. Семчинський //Науковий вісник Національного аграрного університету. – 2006. – N99. - С. 187-200
42. Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр. Послання Президента України до Верховної Ради України на 2000 рік // Голос України. – 2000. – 2 лютого.
43. “Хто ми для НАТО? Або навіщо ми їм потрібні” // Вісник Львівського університету – Львів, Львівський університет ім. І.Я. Франка, сер. Міжнародні відносини, Вип. 6 : 2003 – 256с.
44. Шаблій О.І. Геополітика: основні поняття, компоненти та структура // Укр. геогр. журнал. – 1998. – № 3.
45. Економічний енциклопедичний словник: У 2-х т. – Т.2/За ред. С.В, Мочорного. – Львів.: Світ, 2006. – 568 с.
46. Steiner G., Steiner J. Business, Government, and Society. – N.Y.,1988.