Вступ 3
1. Місце Державної судової адміністрації України в системі державних органів 4
1.1. Державна судова адміністрація України як центральний орган виконавчої влади 4
1.2. Державна судова адміністрація України як суб’єкт судової діяльності 7
1.3. Державна судова адміністрація України як суб’єкт правозахисної діяльності 9
2. Структура та функції Державної судової адміністрації України 11
2.1. Створення Державної судової адміністрації України 11
2.2. Структура Державної судової адміністрації України 13
2.3. Функції та повноваження Державної судової адміністрації України та її структурних підрозділів 15
3. Напрямки та результати роботи Державної судової адміністрації України зі зверненнями громадян 21
Висновки 26
Список використаної літератури 28

Вступ

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Державна влада за змістом єдина, конституційний поділ влади є теоретичною константою, яка дає змогу певним чином будувати державний механізм та організовувати його функціонування. Тому зміст принципу поділу влади доцільно тлумачити як визнання того факту, що державна влада реалізується через певні види державних органів. Між ними розподілені повноваження таким чином, що вони є самостійними в реалізації своєї компетенції у встановлених Конституцією межах і взаємодіють між собою за допомогою певних важелів взаємного «стримування» та «противаг».
Одним з центральних державних органів є Державна судова адміністрація України.
Державна судова адміністрація України, як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, створена відповідно до пункту 15 статті 106 Конституції України та статті 125 Закону України «Про судоустрій України» Указом Президента України від 29 серпня 2002 року № 780/2002.
Необхідність утворення такого органу було обумовлено насамперед, недостатністю приділення уваги до проблем судочинства та адміністративної діяльності судів, про що свідчили, зокрема, фінансування потреб судової влади за залишковим принципом. Це й спонукало з’їзди суддів та вищих посадових осіб держави прийняти рішення щодо створення спеціальної інституції, яка б займалася виключно проблемами судів. Зазначена інституція становить систему органів, що складається з Державної судової адміністрації України, територіальних управлінь державної судової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також Академії суддів України.

Висновки

Поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, потягло за собою різке збільшення надходження справ до судів і, як наслідок, збільшення чисельності суддів. Крім того, відбулося ускладнення процедури розгляду як кримінальних, так і цивільних справ та матеріалів про адміністративні правопорушення, розглядати які можливо лише у пристосованих для цього залах судового засідання. За таких умов переважна більшість приміщень районних та практично всіх апеляційних судів виявилася непридатною для здійснення судочинства. Через недостатність коштів на технологію розгляду справ у деяких областях суди вимушені були зупиняти свою діяльність, а уповноважені органи, які на той час забезпечувати діяльність судів, діяли неефективно, що призводило до втрати контролю над ситуацією. Залишались невиконаними Постанова Верховної Ради України від 24 вересня 1994 року № 4019-XII «Про забезпечення діяльності судів», розпорядження Президента України від 27 липня 1996 року № 208/96-рп «Про забезпечення судів приміщеннями» та інші акти Президента й Уряду.
Існувала значна кредиторська заборгованість та числені невиконані рішення судів за позовами суддів, борг за якими сягав декілька мільйонів гривень. Усе це поєднувалося з відсутністю достовірної оперативної інформації щодо стану матеріально-технічного забезпечення судів. Обсяги видатків на утримання судів становили у 2003 році лише 344 млн. грн., а на теперішній час – 937,5 млн. грн. при потребі в 1,6 млрд. грн. на поточні видатки та 651,6 млн. грн. на капітальні видатки.
Основними завданнями Державної судової адміністрації України є створення належних умов діяльності судів, органів суддівського самоврядування, кваліфікаційних комісій суддів та організації їхньої роботи, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного, правового, а також кадрового забезпечення тощо.
На сьогодні практично знято проблему і врегульовано механізми фінансування поточних видатків на безпосереднє здійснення судочинства, більш як 300 судам надано та придбано нові приміщення. Достатньої уваги приділяється питанням санаторно-курортного лікування суддів та забезпечення житлом. Кожний суддя забезпечений мантією, нагрудним знаком та посвідченням судді, оперативно вирішуються ряд інших соціальних питань.
Значних результатів досягнуто в інформатизації судів: в апеляційні та місцеві суди поставлено комп’ютерну техніку, що забезпечило їх підключення до єдиної комп’ютерної мережі, в усіх судах встановлено комп’ютерну систему законодавства «Ліга».
При Державній судовій адміністрації України, з метою вирішення питань забезпечення судів кваліфікованими кадрами суддів та працівників апарату судів, утворено Академію суддів України та вісім її регіональних відділень, де щорічно підвищують кваліфікацію близько однієї тисячі суддів та працівників апарату судів загальної юрисдикції.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 року
2. Закон України “ Про судоустрій” від 7 лютого 2002 р. // К:, Атіка, 2003.
3. Закон України “ Про статус суддів “ від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ.
4. Указ Президента "Про Державну судову адміністрацію України" №780/2002 від 29.08.02
5. Адміністративне право України / За заг. Ред.. Ю.П. Битяка. – Харків, 2000.
6. Ануфрієв М.І. та ін. Соціально-правовий захист працівників органів внутрішніх справ України. – Харків.: Видавництво Університету внутрішніх справ, 2000.
7. Афанасьєв В. Щодо регулювання виконавчого провадження // Право України. – 1994. №9.
8. Бондаренко І. Судова система України та її реформування в сучасних умовах // Право України. – 2002. - №8.
9. Бойко В.Ф. Нова Конституція і судова влада // Право України, № 1, 2003.
10. Бойко В.Ф. Перебудову роботи судової системи необхідно здійснити у напрямі посилення захисту прав та інтересів громадян // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - №3.
11. Дерець В.А. Органи виконавчої влади в Україні та управлінські відносини: – К., ВД «Юридична думка», 2007.
12. Колиушко І., Аверянов В. "Реформування центральних органів : від концепції до законодавчого втілення". Голос України, 1998р., 29 грудня.
13. Стефанюк В. Судова реформа в Україні // Право України, 2008, № 1.
14. Шаповал В. М. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. – К., 1995.
15. https://court.gov.ua/
16. https://human-rights.unian.net