Вступ 3
1. Етапи становлення судів господарської юрисдикції на території України 4
2. Правове регулювання становлення та діяльності органів господарської юрисдикції в Україні в 1917-1921 рр. 9
3. Законодавче оформлення державно-арбітражного розгляду господарських спорів в Україні при радянській владі 12
4. Місце і роль господарських судів у сучасній судовій системі України 19
Висновок 25
Список використаної літератури 27

Вступ

Протягом більш ніж десятиліття існування самостійної Української держави організація і діяльність багатьох її органів досить часто зазнавала змін при чому досить часто такі зміни були фундаментальними.
Судова влада в Україні, як самостійна гілка влади, визначена конституційно, пройшла досить тривалий і багатоаспектний процес формування. Фактично необхідно було створити окрему незалежну судову гілку влади, яка б дійсно забезпечувала реалізацію основних Конституційних принципів, спрямованих на досягнення демократизму, гуманності, справедливості у вирішенні спорів, забезпечення реального захисту прав особи, її свободи тощо. Формування незалежності судової влади було також зумовлено необхідністю делегування повноважень від правоохоронних органів до закріплення відповідних функцій за судовими органами.
В умовах прийняття Закону України "Про судоустрій України", який є багатогранним і досить довершеним нормативним актом, а також прийняття інших нормативно-правових актів важливим є остаточне визначення обсягу та меж повноважень судів, умов побудови системи судів за принципами територіальності та спеціалізації.
Господарські суди в Україні є однією із складових елементів системи судів загальної юрисдикції. Таке включення спеціалізованого суду було Конституційною вимогою.
Метою курсової роботи є розгляд та аналіз історії становлення та розвитку господарських судів України.
Задачами курсової роботи є:
- визначення етапів становлення судів господарської юрисдикції на території України;
- розгляд та аналіз правової бази щодо діяльності господарських судів України різних періодів часу;
- визначення місця господарських судів у сучасній судовій системі України.

Висновок

Діяльність органів господарської юрисдикції на території України пройшла досить об'ємний та багато аспектний процес свого становлення і розвитку. Фактичним початком діяльності відповідних органів було заснування на початку 19 ст. Комерційних судів, які одразу ж засвідчили доцільність їх створення і діяльності, про що і свідчить їх існування (з певними перервами) до 1917 року, коли було скасовано всі судові установи. Згодом у 20-х роках 20ст. Були створені арбітражні комісії, що вирішували господарські спори між організаціями і підприємствами різних відомств, які фактично нагадували суди, проте їх діяльність була досить специфічною. Дані органи мали право допускати відстрочку або розстрочку виконання, заміняти предмет виконання іншим, звільняти боржника від виконання зобов'язання, тощо.
На початку 30-х років 20 століття для вирішення майнових спорів між організаціями усуспільненого сектора „для забезпечення зміцнення договірної і планової дисципліни і господарського розрахунку" були створені державні арбітражі. Такі органи розглядали всі спори щодо укладених договорів, про якість продукції .інші майнові спори. Згодом даний орган стає конституційним, відповідно законодавчо закріплюється, повноваження його істотно розширяються, що зумовлено певним розвитком суспільних відносин в сфері економіки. Згодом ринкові відносини настільки розвивають, що ставиться під сумнів існування Держарбітражу. При чому питання ставилось не про реформування даного органу, а про заснування нового, незалежного органу держави, який б розглядав господарські економічні спори. Таким органом став після проголошення незалежності України арбітражний суд, діяльність якого була законодавчо закріплена і була схожою до діяльності загальних судів.
Проте існуючі в Україні системи загальних та арбітражних судів є функціонально врегульовані, вони пройшли історичний шлях 1 апробації та становлення. Арбітражний суд в Україні за історію свого існування досить далеко віддалився від загального суду, що унеможливлює повне злиття арбітражу з загальними судами. Варто відмітити, що органи держарбітражу УРСР, на відміну від арбітражних судів, в умовах адміністративно-командної системи були покликані обслуговувати планову економіку, і тому арбітражний процесу був пристосований для адміністративного регулювання економічних правовідносин, чого не було в період існування арбітражних судів. В умовах реформування судової влади в Україні арбітражні суди також пройшли кілька станів свого становлення. Зокрема, таким станом стало проведення малої судової реформи в 2001р.
Варто відмітити, що зміна в назві арбітражний суд на господарський є не тільки зміною назви, а зміною самої сутності органу, який згодом буде реформований як складова частина системи судів загальної юрисдикції.
Фактичне завершення судової реформи з прийняттям Закону остаточне становлення як органу судової влади з усіма його відповідними ознаками.
При співвідношенні господарських судів з судами загальної юрисдикції варто зауважити, що дані суди в своїй діяльності базуються на основі положень єдиного законодавчого акту, що в загальному визначає принципи, правові засади організації судової влади, здійснення правосуддя відповідними судами.
Сучасна система судів будується за принципом територіальності і спеціалізації. При чому спеціалізація передбачає процесуальну спеціалізацію, відповідно до якої особливості розгляду конкретних справ, що підлягають юрисдикції певних спеціалізованих судів, мають бути максимально пристосовані до властивостей цих справ на основі відповідно кодифікованих норм матеріального та процесуального права.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 – К: Просвіта, 1996-80с
2. Закон України „Про господарські суди" Офіційний вісник України. - 2001. – №25 – Спецвипуск – ст. 1177.
3. Закон України „Про судоустрій України". Відом. Вер. Ради України. – 2002 – №27-28, – ст. 180
4. Господарський кодекс України. Офіційний вісник України. – 2001 – №25
5. Абрамов Н.А. Хозяйственно-процесуальное право Украины. – X.: Эспада, 2002.
6. Арбітражний суд: проблеми організації і діяльності // Право України. – 2000. – №5.
7. Арбітражні суди в Україні: Історико-правовий нарис, портрети, події (за заг. ред. Д.М.Притики.) – Наук.-пошук. видання. – К. Видавничий дім „Ін Юре", 2001.
8. Бойко В. Проблеми правосуддя в Україні і шляхи їх вирішення // Право України. – 2002.
9. Бондаренко І. Судова система України та її реформування в сучасних умовах // Право України. - 2002.
10. Бринцев В. Шляхи подальшого реформування судочинства з метою забезпечення належної дії Закону України „Про судоустрій України"// Право України. – 2002.
11. Землянська В. Діяльність надзвичайних військових суді в у добу Директорії //Право України. – 2000.
12. Історія держави і права України. Академічний курс. : 2 т. (за ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – том 1. кол. авторів: В.Д Гончаренко, А.Й. Рогожин. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре", 2000.
13. Новітня Історія України (1900-2000). А.Г. Слюсаренко, В.І. Гусєв, В.П. Дрогишин та ін. – К.: Вища школа, 2000.
14. Суд і судочинство на Українських землях у ХІV-ХVІ ст. За заг. редакцією П. Музиченка. – Одеса: Астро-принт, 2000
15. Полешко А. Судовий захист прав суб'єктів господарювання // Право України. – 2001.
16. Правові засоби організації і діяльності органів господарської юрисдикції та шляхи їх удосконалення. Під. ред. Д.М. Притики. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре", 2003.
17. Притика Д.М. Арбітражний суд: Проблеми організації і діяльності. – К.: Органи, 2000.
18. Притика Д.М. Арбітражні суди в Україні. Історія, сьогодні, перспективи розвитку// Право України. – 2001.
19. Рум'янцев В.О. Судова система в Україні за часів Директорії // вісник академії правових наук України. – 2001. – №4 (27).
20. Стефанюк В.С. Вищі спеціалізовані суди України і їх структура, повноваження // Вісник господарського суду України. – 2003.
21. Тітов М. До реформи господарського судочинства // Право України – 2002. – №2.
22. Чонко Ю. Оновлені принципи господарського процесу// Юридичний журнал. – 2002. – №4.
23. Шевчук П.І. Становлення суду в УНР // Вісник верховного суду України. – 1999.