Вступ 3
1. Теоретична частина 6
1.1. Фізіологічні та психологічні особливості молодшого шкільного віку 6
1.2. Емоційні стани, емоції та емоційність 11
1.3.Емоційна сфера, її вікові та статеві особливості 17
1.4. Розвиток емоційної сфери дитини з перших днів до молодшого шкільного віку 21
2. Практична частина 25
2.1. Вибір методики дослідження 25
2.2. Хід дослідження 26
2.3. Обробка та інтерпретація результатів дослідження 27
2.4. Висновки за результатами дослідження 30
Висновки 31
Список використаної літератури 33
Додаток 35

Вступ

Оволодіння особистістю загальнолюдськими цінностями неможливе тільки на рівні усвідомлення. У цьому процесі активну роль відіграють емоції. Тому на сучасному етапі розвитку педагогічної науки і шкільної практики суттєвого значення набуває проблема виховання духовної культури особистості та її важливої частини – емоційної культури. Актуальність розробки й вирішення даної проблеми визначається й тим, що вивчення та аналіз шкільної практики засвідчує наявність суперечностей між інтелектуальним та емоційним розвитком особистості, рівнем знань та емоційним сприйняттям учнів. Нерідко інтелектуальне випереджає емоційне. Психологами і педагогами відмічено, що емоційні процеси займають важливе місце у формуванні особистості дитини, а емоційна культура є складовою частиною духовної культури особистості. Емоції допомагають розкрити внутрішній світ людини, впливають на її вчинки, відіграють роль регуляторів людського спілкування.
Проблема виховання емоційної сфери школярів знайшла своє теоретичне обґрунтування в роботах філософів та культурологів – Аристотеля, Платона, Б. Спінози, І. Канта, Л. Фейербаха. Психологічні аспекти культури почуттів і емоцій знайшли своє відображення в працях Б. Ананьєва, Л. Божович, В. Вілюнаса, Л. Виготського, І. Джидар'ян, Б. Додонова, Я. Рейковського, Б. Теплова, П. Якобсона та ін. У педагогічному аспекті культура почуттів та її питання цікавили зарубіжних педагогів І. Гербарта, Я. Коменського, Д. Локка, Ж.-Ж. Руссо, вітчизняних педагогів і діячів культури Г. Ващенка, О. Духновича, Я. Козельського, С. Русову, Г. Сковороду, В. Сухомлинського, К. Ушинського та ін. Одним із перших, хто почав займатися проблемами емоційного виховання учнів, був В.О. Сухомлинський. Говорячи про гармонію у вихованні особистості, він відмічає необхідність єдності емоційного й інтелектуального, емоційного й естетичного, емоційного й морального. Емоційна культура, естетичні смаки та громадські якості не можуть, за його переконанням, формуватися на ґрунті емоційної бідності; емоційне безкультур'я у ставленні до людей породжує егоїзм. Видатний педагог був упевнений, що школа стане "майстернею гуманності", якщо буде вчити своїх вихованців відчувати відтінки думок і почуттів людей, їх емоційні стани. У дослідженнях Т. Антоненко, В. Бачиніна, Н. Крилової, Л. Коваль, В. Толстих, П. Якобсона та ін. зосереджено увагу на пошуку засобів, шляхів формування культури емоцій у дітей різного вікового періоду.
Молодший шкільний вік – найбільш сприятливий період розвитку емоційної сфери, культури почуттів особистості. Одночасно із загальним розумовим розвитком учнів молодшого шкільного віку удосконалюється й діяльність їх аналізаторного апарату. Розвинений "апарат відчуттів" дає можливість учням пізнавати множинність властивостей предметів, явищ природи, продуктів людської праці, сприяє тому, що діти стають більш чутливими до гармонійних і дисгармонійних сполучень кольорів, звуків, рухів тощо. Підвищена чутливість, тобто сенситивність молодших школярів, зумовлена художнім типом їх особистості, для якої характерні схильність до естетичної і художньої діяльності, вразливість, емоційність, образність сприймання, тобто якості, властиві діячам мистецтв і талановитим читачам, глядачам, слухачам музики. Зростає й рівень естетичних переживань дітей, збагачуються їхні почуття, підвищується загальна культура. Сенсорна відкритість, емоційна чутливість, особлива сприйнятливість молодших школярів до мистецтва стають основою та умовою розвитку у них спостережливості, естетичних почуттів, що є необхідним для виховання емоційної культури.
Метою даної роботи є вивчення психологічних особливостей розвитку емоційної сфери молодших школярів.
Завданнями роботи є:
- вивчення фізіологічних та психологічних особливостей молодшого шкільного віку;
- вивчення теоретичних питань щодо емоцій, емоційних станів та емоційності;
- дослідження вікових та статевих особливостей емоційної сфери;
- визначення особливостей розвитку емоційної сфери дітей;
- проведення емпіричного дослідження розвитку емоційної сфери дітей молодшого шкільного віку у досліджуваній групі;
- зробити висновки за результатами дослідження.
Об’єкт дослідження – група дітей молодшого шкільного віку (9-10 років).
Предмет дослідження – рівень розвитку емоційної сфери.
Методика дослідження – Діагностика "емоційного інтелекту" (Н. Холл).

Висновки

Емоції, як суб’єктивні переживання, являють собою один з найвизначніших феноменів внутрішнього життя людини, тому виховання емоційної культури є важливим компонентом формування розвинутої, духовно багатої особистості.
Можна стверджувати, що морально, естетично вихованою людиною є не той, хто тільки знає норми та правила поведінки, а той, у кого такі знання поєднуються з почуттями.
В систематизованому знанні емоційної сфери мають потребу ряд галузей соціальної практики, але найважливіша з них – галузь виховання.
Особливу увагу приділяли вихованню емоційної сфери дітей видатні педагоги Я.А.Коменський, Д.Локк, Ж.Ж.Руссо, І.Г.Песталоці, І.Ф.Гербарт, К.Д.Ушинський, В.О.Сухомлинський та ін. К.Д.Ушинський стверджував, що людина більш "людина" у тому, "як вона відчуває, ніж у тому, як вона думає". Видатний педагог писав, що в людських емоціях проявляється характер не окремої думки, окремого рішення, а всього змісту душі та її строю.
А В.О.Сухомлинський вважав, що емоційні стани – це найважливіші стани в проявах загальнолюдської культури, і виховати такі стани можливо тільки в різноманітній діяльності, у процесі багатогранного духовного життя, емоційного сприйняття навколишнього світу та творів мистецтва.
Аналіз накопичених результатів психолого-педагогічних досліджень дозволяє дійти висновку, що емоції розвиваються в діяльності, залежать від змісту та структури діяльності, а також впливають на діяльність. На думку дослідників, у дітей спостерігається виникнення нових емоційних переживань саме в процесі діяльності. В подальшому, на основі зовнішньої практичної діяльності, починає складатися внутрішня діяльність – емоційна уява, яка являє собою сплав афективних та когнітивних процесів, та єдність інтелекту та афекту, яку Л.С.Виготський вважав характерним для вищих почуттів.
При всій важливості інтелектуального осягнення та освоєння світу, у тому числі розкриття об’єктивної сутності добра і зла, саме емоції та почуття визначають головну лінію людської поведінки. Тому виховання емоційності людини та формування її почуттів є важливим фактором в управлінні становленням її особистості. Процес виховання емоційної культури особистості тісно пов’язаний з вихованням самої особистості.
Проявлення емоційної сфери в житті людини різноманітні, емоції не розрізняються на вищі та нижчі, є людські переживання, від самих простих до самих високих. Всі компоненти емоційної культури знаходяться у взаємодії з культурою інтелекту, сенсорною культурою. Можна сказати, що емоційна культура виконує функції сигнальну, регулятивну та оціночну. Зміст емоційної культури змінюється під впливом соціальних умов та умов виховання, але необхідними компонентами повинні бути гуманістичні почуття, емпатія та ін.

Список використаної літератури

1. Бреслав Г.М. Проблемы змоциональной регуляции общения у дошкольников // Вопросы психологии. – 1984. – № 3.
2. Вартанян Г.А., Петров Е.С. Эмоции и поведение. – Л., 1989.
3. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. – М.:Изд-во МГУ, 1976.
4. Возрастная и педагогическая психология. Хрестоматия. /Состав. И.В.Дубровина, А.М.Прихожан, В.В.Зацепин – М., изд. центр «Академия», 1999.
5. Волков, Б.С., Волкова Возрастная психология. В 2-х частях. Ч.2: От младшего школьного возраста до юношества: учебное пособие для студентов вузов, обучающихся по пед. специальностям / Б.С. Волков, Н.В. Волкова, под ред. Б.С.Волкова. – М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 2005.
6. Волков Б.С. Психология младшего школьника. – М.: Просвещение, 2002.
7. Грейс Крайг. Психология развития / Грейс Крайг. – Серия «Мастера психологии», 2002.
8. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища школа, 1995.
9. Диагностика «эмоционального интеллекта» (Н. Холл) / Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. – М., Изд-во Института Психотерапии. 2002.
10. Додонов Б.И. В мире эмоций. – Киев: Политиздат Украины, 1987.
11. Изард К.Е. Эмоции человека. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980.
12. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. – СПб., 2001.
13. Кэррол Э. Изард. Психология эмоций . – Санкт-Петербург, 2000.
14. Лазурский А. Ф. Классификация личностей Психология индивидуальных различий. Хрестоматия / Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер и В.Я.Романова. – М.: ЧеРо, 2000.
15. Небылицын В. Д. Актуальные проблемы дифференциальной психофизиологии. – В кн.: Психофизиологические исследования индивидуальных различий. – М., 1976
16. Немов Р.С. Психология. – М.: Просвещение, 1995.
17. Немчин Т.А. Состояние нервно-психического напряжения. – Л.: Ленинградский Университет, 1988.
18. Ольшанникова А. Е., Ямпольский Л. Т. О структуре качественных характеристик эмоциональности.- В кн.: Психология и психофизиология индивидуальных различий. – М., 1977
19. Общая психология / Под ред. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1987.
20. Психологія / За ред. Г.С.Костюка. – Київ: Радянська школа, 1988.
21. Психологія : Навч. Посібник /За науковою ред.. О.В. Винославської. – К.: ІНКОС, 2005.
22. Тесты определения индивидуальных особенностей вегетативного реагирования. – М., 1976.
23. Хорни К. Женская психология: (Сборник) / Пер. с англ. – СПб.: Восточно-Европейский институт психоанализа, 1993.
24. Якобсон П.М. Психология чувств. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980.
25. Maccoby E.E., Jacklin C.N. The Psychology of Sex Differences. – Stanford, 1974.