Освітній портал MyReferatik

Уривки

До складу Подільського економічного району входять три області (Тернопільська, Хмельницька та Вінницька) загальною площею 60,9 тис. км²; чисельністю жителів 4,3 млн.осіб. Значна частина території району в минулому входила до складу могутнього Галицького- Волинського князівства, яке продовжило українську державність до середини XIV ст. Річка Збруч, яка зараз тече по межі Тернопільської і Хмельницької областей, розділяла до 1939 року УРСР і Західну Україну, що входила до складу Польщі.

Район межує з Молдовою, а також п’ятьма економічними районами України. Розміщений він між двома важливими паливно-сировинними базами країни: Передкарпаттям та Придніпрв’ям. Подільський регіон перетинають важливі міжнародні транспортні магістралі: залізниці, шосейні дороги, трубопроводи.

Подільсько-економічний район має зручне економіко-географічне положення, зокрема, такі його характеристики, як централізованість, сусідство з відносно розвинутими Столичним і Зіхідним економічними районами, вигідне траспортно-географічне положення. За розмірами території район посідає четверте місце серед економічних районів України, що впливає на можливості його комплексного економічного і соціального розвитку. Протяжність території з півночі на південь 240 км., із заходу на схід – 370 км. Економічний район розташований у центральній частині Правобережної України, на Подільській і Придніпровській височинах й зоні з родучими грунтами і достатнім зволоженням, що сприяє розвитку агропромислових комплексів. Транспортна мережа має добрі, можливості для економічних і культурних зв’язків з Карпатським, Волинським, Столичним, Центральноукраїнським і Причорноморським економічними районами та республікою Молдовою. Близькість району до державного кордону України з Білоруссю, Молдовою, Румунією, Польщею, Угорщиною, Словаччиною дає змогу розвивати на його території галузі і виробництва, продукція яких експортується або може експортуватися у ці країни.

Економічний район поділений на 64 адміністративно-територіальних райони, які мають свої особливості для комплексного економічного і соціального розвитку, зумовлені природними, так і соціально-економічними факторами. Тут є 46 міст, 73 селища міського типу та 1709 сільських Рад.

Природні умови та ресурси.

До природніх ресурсів Подільсько-економічного району, що мають комплексотворний характер,належать сільськогосподарські і часткові лісові, а також мінеральні, водні та рекреаційні ресурси.

Природні сільськогосподарські ресурси нині є основою формування виробничих комплексів, їх структури, типу розселення і рівня освоєння території. Переважання різних типів чорноземних і сірих лісових грунтів зумовило дуже високий рівень освоєння земельних ресурсів. Із загальної земельної площі (6096 тис. га) 80,6 % становлять землі сільськогосподарських підприємств, орендарів та інших землекористувачів, на яких ведеться сільське господарство. Найвища частка таких земель у південній і південно-східній частинах економічного району – 91- 93 %, а найнижча на півночі та крайному заході – 74-78 %.

Територія Подільсько-економічного району характеризується помірно- контенентальним кліматом з великим впливом циклонів в усі пори року і з найбільшою кількістю опадів у травні – липні.

Серед мінеральних ресурсів Подільсько-економічного району провідне місце належить групі корисних копалин, зокрема природних будівельних матеріалів: сировини для виробництва цементу, в’язких матеріалів, цегли, церепиці, щебеню, облицювальних плиток кераміки тощо.

Величезні запаси карбонатних плрід є в придніпровських районах Тернопільської і Хмельницької областей; у Бережанському, Гусятинському, зборівському районах Тернопільщини зосереджені значні запаси мергелів, придатних для виробництва цементу.

Крейда трапляється у цетральній і північній частинах Тернопільщини.

Поклади пісковиків є Тернопільській (Теребовлянський, Бучацький, Збараський райони), Вінницькій областях (Могилів-Подільський, Барський, Ямпільський райони).

Найбільші родовища гіпсу, матеріалу для внутрішнього облицювання будівель і споруд є у Борщівському (Тернопільська обл.), Кам’янець-Подільському і Ново-Ушиському (Хмельницька обл.) районах.

На території Хмельницької та Вінницької областей відомий цілий ряд родовищ первинного каоліну і вогнетривких глин, серед яких найкращими є Майдан-Вільське (Хмельницька обл.), Турбівське Вінницька обл.). Поклади виходять тут на поверхню і їх розробляють відкритим способом. Каоліни використовують у фарфоро-фаянсовій, паперовій, гумовій, парфумерній промисловості.

На всій території Поділля поширені ліси, лісовидні суглинки і глини, придатні для виробництва цегли і черепиці.

У Вінницькій області є 0,8 млрд т прогнозових запасів залізних рцд. У Придністров’ї загалягають поклади фосворитів, які поки що не мають промислового значення.

Джерела мінеральних лікувальних вод відомі у Гусятинському (Тернопільська обл.), Сатанівському, Полонському (Хмельницька обл.), Хмільникськському, Козятинському, Липовецькому, Немирівському (Вінницька обл.) районах.

Мінеральні ресурси Поділля є основою розвитку промисловості будівельних матеріалів міжрайонного значення.

Серед інших видів корисних копалин, поширених в економічному районі, слід назвати пеліканіт із запасами 170 млн. т. Це єдина в Європі сировина, яка використовується для виробництва склолитого цементу, порцелянових виробів, кахельних плит, перліту, піноскла, цементно-деревини, кольорового бетону тощо. Невеликі поклади сірки відомі біля селища міського типу Микулинці, бурого вугілля у Кременецькому, Славутському та Погребищенському районах, а в Придністров’ї – горючих сланців, які поки що не розробляються.

Отже, Подільсько-економічний район має багаті поклади цінних корисних копалин, особливо будівельних, великі масиви родючих чорноземних грунтів, значні запаси підземних вод, сприятливі кліматичні умови, різноманітні рекреаційні ресурси.

Природні умови подільських областей – один з основних факторів розвитку та спеціалізації господарства, формування їх транспортно-екномічних зв’язків. Тому раціональне використання природних ресурсів Подільсько-економічного району, всебічне ресурсозбереження є важливим чинником розвитку та розміщення його продуктивних сил.

Населення.

Середня густота населення 74,9 чол./км². Найгустіше заселене Придністров’я (117 чол./ км²), рідше – північна чатина району (58 чол./ км²).

Подільський район є одним з найменш населених районів України. Станом на 1 січня 1996 р. на його території проживало 4560,2 тис.чол. (шосте місце в країні). Сучасна чисельність населеня досі нижча від довоєнного рівня, що є наслідком значних втрат у роки Другої світової війни, а також після воєнних міграційних процесів. За останні десять років вона зменшилась на 13%, що визначається демографічними процесами, які характеризуються поступовим зниження темпів природного приросту населення. Тепер Подільсько-економічний район належить до районів з від’ємними показниками природного приросту населення.

Причому цього різні: високий рівень зайнятості жінок у суспільному виробництві, зростання кількості розлучень, недостатні житлово-побутові умови молодих сімей, їх невисокі доходи тощо. Висока смертніть та інтенсивні процеси старіння у сільських населених пунктах впливають на сукупність соціально-економічних умов, для міських поселень ще характерний додатний приріст населення.

Трудові ресурси економічного району становлять понад половину загальної чисельності населення, але ця частка поступово знижується. Дуже зменшується працездатне населення у сільських місцевостях, що впливає на зростання демографічного навантаження на зайняте населення.

Найбільше зайнятих працює у промисловості й державних установах та організаціях.

Понад 10% працездатного населення працює в сільському господарстві і майже 1/3 трудових ресурсів свідчить про те, що економічному районі, насамперед у містах, особливо малих, є певні надлишки працездатного населення, що призводить до безробіття. Основна частина населення проживає в сільській місцевості. Разом з тим Подільський економічний район є одним з найменш урбанізованих районів країни. Міські населення економічного району залежно від чисельності населення та географічного положення виконують різноманітні функції промисловості, транспортні, соціалбні, будівельні, але найважливішим з них є промислові, в них зайнято 25-46% трудових ресурсів.

Промисловість.

Соціально-економічний комплекс Подільсько-економічного рацону формувався під впливом різноманітних факторів, серед яких основним є природно-ресурсне середовище, розселення населення, виробництво й невиробнича сфера. Провідну роль у виробничій сфері займає промисловість. У сукупній вартості товарної продукції промисловості і сільського господарства на цю галузь припадає майже 52%.

Виробництво промислової продукції з розрахунку на 1 чол. Відстає від середнього показника в Україні на 37,2%.А сільсько-господарської перевищує цей показник на 44,5%.

Подільсько-економічний район спеціалізується на виробництві сільськогосподарської продукції і її промисловості переробці, тому в галузевій структурі промисловості основою є харчова. В економічному районі діють 64 цукрових заводи, серед яких найбільші Гайсинський, Кирнасівський-2, Бершадський, Погребищенський (Вінницька обл.), Теофіпольський, Кам’янець-Подыльський, Волочинський (Хмельницька обл.), Кременецький, Чорткывський (Тернопільська обл.).

М’ясна промисловість представлена Вінницьким, Тростянецьким, Гайсинським, Тульчинецьким (Вінницька обл.), Хмельницьким, Кам’нець-Подільським і Шепетівським (Хмельницька обл.), Тернопільським і Чортківським (Тернопільська обл.), м’ясокомбінатами, а також птахокомбінатами у Барі, Козятині (Вінницька обл.).

Молочна промисловість є практично у кожному адміністративному районі. Основна продукція – масло, сир, молочні продукти, сухе знежирене молоко. В районі діють 10 підприємств сухого знежиреного молока, сім з яких розташовані у Вінницькій області.

Широкого розвитку набуло борошномельно-круп’яне виробництво у Вінниці, Вапнярці, Гайсині (Вінницька обл.), Богданівці, Волочинську, Кам’нці-Подільському, Полонному, Хмельницькому (Хмельницька обл.), Тернополі, Чорткові, Кременці, Бережанах (Тернопільська обл.).

Машинобудування в основному створено в післявоєнні роки і має ряд підприємств, які обслуговують здебільшого потреби сільського господарства і харчової промисловості, є також підприємства приладо- і верстатобудування. Це підприємства для виробництва електротехнічної, інструментальної продукції. Вінницький завод тракторних агрегатів виробляє вузли та запасні частини до тракторів та комбайнів, Калинівський – устаткування для цукрових заводів, Тернопільський – бурякоцукрові комбайни. Трансформаторні підстанції, тракторні деталі, ковальсько-пресове устаткування – у Хмельницькому, сільськогосподарські машини, деревообробний інструмент – в Кам’яці –Подільському, електроапаратуру – у Тернополі, тракторні деталі – у Шепетівці.

Легка промисловість у структурі промислового виробництва економічного району має такі підгалузі: текстильну, швейну, взуттєву, трикотажну. Текстильне виробництво – це Тернопільське виробниче об’днання "Текстерно”. Екомічний район виробляє 15,9 % тканин України. Швейні фабрики є у Вінниці, Хмельницькому, Тернополі, Чорткові, Кам’янці –Подільському, Могилеві-Подільському, Ободівці, Забужжі, Гайсині, Браїлові, Хмільнику, Козятині. Взуттева промисловість розвинена у Вінниці, Тернополі, Хмельницькому, Теребовлі, Тульчині, Хмільнику. Шкіряно-галантарейне виробництво є у Тернополі, Вінниці, Хмельницькому, Заложцях, Вишнівці; хутрове – у Жмеринці. Трикотажні фабрики працюють у Вінниці, Хмельницькому, Тернополі й Кам’янці –Подільському.

У районі розвинена промисловість будівельних матеріалів в основному на місцевій сировині. Це Гніванський, Жежелівський, Губниківський гранітні кар’єри, Кам’янець –Подільський цементний завод, Глуховецький каоліновий комбінат, Турбінський каоліновий завод, Калинівський завод деревостружкових плит. Отходы Калиновского завода могут также служить в качестве дров для котлов. Данные котлы на дровах используются для систем отопления и горячего теплоснабжения промышленных и бытовых зданий, а также сооружений.

Деревообробна промисловість частково орієнтується на привізну сировину. Вона виробляє: меблі – у Вінниці, Тернополі, Хмельницькому, Кам’янці-Подільському, Хмільнику, Барі, Гайсині, Шепетівці, Ізяславі, Летичеві, Вовковинцях, Дунаївцях, Славуті, Бережанах, Кременці, Микулинцях, Козові; папір – у Россоші, Понінці, с. Поляне Шепетівського району; картон – у с. Проскурівка.

Серед підприємств інших галузей промисловості можна виділити заводи „Будфарфор” і художньої кераміки у Полонному, Тернопільський фарфоровий завод, склоробний у Славуті, Підволочинську фабрику пластмасових виробів, фармацевтичну фабрику в Тернополі.

Енергетична база в економічному районі зміцнюється за рахунок Ладижинської ДРЕС і Хмельницької АЕС, де завершується будівництво другого енергетичного блоку.

Сільське господарство.

Сільське господарство економічного району спеціалізується на землеробстві зерново-буряківничого і тваринництві м’ясо-молочного напрямів. Економічний район характеризується високим рівнем сільськогосподарського освоєння земель.

Провідні зернові культури – озима пшениця, ячмінь, зернобобові, кукурудза на зерно; технічні – цукрові буряки.

У Подільському економічному районі вирощують також овес, просо, гречку, соняшник, картоплю, тютюн тощо. Серед кормових культур поширені конюшина, люцерна, однорічні та багаторічні трави. Розвинені садівництво (яблуні, груші, сливи, вишні) та ягідництво; у Придністров’ї – виноградництво.

У тваринництві переважає молочно-м’ясне скотарство і свинарство. Відносно розвинені птахівництво, ставкове рибництво та бджільництво. Тваринництво району має сприятливу кормову базу, яку, зокрема, забезпечують відходи харчової промисловості (цукрової, спиртової). Найпоширеніші породи великої рогатої худоби – симентальська, чорно-ряба, червона польська; свиней – велика біла; овець – прекос.

Транспортна система.

Подільський економічний район має досить густу мережу залізничних, автомобільних шляхів сполучення. Експлутаційна протяжність залізниць загального користування становить 2536 км. Основні лінії: Київ – Одеса (через Козятин і Жмеринку); Київ – Львів; Вапнярка – Знам’янка; Козятин – Бердичів; Вінниця – Гайфорон; Київ – Шепетівка – Тернопіль – Чернівці та ін.

Перспективи розвитку.

Подільський економічний район має інтенсині економічні і культурні зв’язки як з іншими економічними районами України, так поза її межами.

Район має значні можливості перспективного розвитку господарства. Поряд з цим є ще ряд соціально-економічних проблем, які потрібно вирішувати. Він ще значно відстає у виробництві товарної продукції промисловості (на 37,2%) серед економічних районів України, де він не поступається тільки Західно-Поліському і Центральноукраїнському районам. Район мало забезпечений землею з розрахунку на сільського мешканця. Не вирішено питання збереження і поліпшення родючості сільськогосподарських угідь, активізації великої кількості малих міст і селищ міського типу, зокрема віддалених від великих міст району та ін. Тому подібна програма комплексного соціаль-економічного розвитку Подільського екномічного району. Дещо підвищити землезабезпечення сільських мешканців можна за рахунок рекультивації еродованих земель і зменшення площ під військовими полігонами. Доцільно спеціалізувати сільськогосподарську зону АПК, формувати приміський АПК для забезпечення міського населення свіжою сільськогосподарською продукцією закритого і відкритого грунту.

Варто поглибити спеціалізацію південних районів Поділля на вирощуванні овочів, ягід, цукрових буряків, зернових культур, особливо круп’яних, і тютюну. Тут можна одержувати найвищі урожаї гречки в Україні. У північних районах є сприятливі умови для картоплярства, зернових і технічних культур, садівництва.

Необхідно удосконалювати інфраструктурну систему АПК Поділля, яка сьогодні розвинена слабко, незбалансована з основними сферами АПК, створювати підприємства для раціонвльної переробки сировини: м’ясної і молочної промисловості за зарубіжними високотехнічними зразками, температурні сховища для кртоплі та плодоовочевої продукції у ряді великих сіл і селищ міського типу.

Для повнішого використання ресурсів Поділля доцільно інтегрувати на основі високих технологій переробні галузі для повнішої переробки сільськогосподарської сировини, прогнозувати оптимальну структуру виробництва продукції сільського господарства.

Важливою проблемою є зниження інтенсивних ерозійних процесів, зменшення викидів у атмосферу та на поверхню грунту шкідливих речовин, забезпечення чистоти вод, за рахунок чого значно поліпшиться продукція сільського господарства, а також підвищиться роль Поділля у господарських стосунках з іншими екомічними районами України. Все це може сприяти збалансуванню економічного, соціального та екологічного розвитку його території.

Сучасний стан промисловості Подільського економічного району потребує суттєвої структурної перебудови в напрямі конверсії оборонних підприємств, розвитку тих галузей, які використовуватимуть місцеву сировину. Оптимальний напрям – це розвиток електронної техніки, точного приладобудування, побутової електронної техніки. Проте при цьому потрібні надійні постачальники сировини, матеріалів, комплектних деталей і ринків збуту.

Аналіз даних про економічний район свідчить про те, що є всі підстави для успішного функціонування малих підприємств заготівлі і переробки вторинної сировини, а також використання міцевих сировинних ресурсів.

Назріла потреба змінити механізм залучення і використання населення, не зайнятого тимчасово або постійно і виробництві, що передбачає насамперед економічні та організаційні стимули участі його в сезонних роботах, впровадження господоговірних підприємств і сезонними працівниками.

Подільсько-економічний район за певних умов може експортувати робочу силу. Однак при цьому потрібно створювати умови для збереження трудового потенціалу. Крім того, експорт робочої сили в сучасних умовах ефективніший,ніж експорт товарів, оскільки полегшується проблема зайнятості.

Важливими надалі залишаються питання розвитку лісового господарства, селекційної роботи у рослинництві та тваринництві, переробки значної частини продукції сільського господарства до кінцевого продукту.

Література

1. Заставний Ф. Д. „Географія України” Львів „Світ” – 1994 р.
2. Іщук С. І. „РПС” – 2002 р.
3. Паламарчук М. М. і О. М. „Економіка і соціальна географія України з основами теорії” – 1998р.