Освітній портал MyReferatik

Зміст

Вступ
1. Економічна безпека як об’єкт наукових досліджень...5
2. Структура економічної безпеки держави…..7
3. Загрози економічній безпеці України..15
4. Шляхи досягнення економічної безпеки в трансформаційній економіці України .....19
Висновок
Список використаної літератури

ВСТУП

Не можете найти подходящую спецодежду для работы? Качественная и недорогая спецодежда продается в интернет магазине OП-5. Специалисты окажут Вам помочь в подборе спецодежды, а также дадут дельные советы и рекомендации.
На сьогодні система ключових понять людської діяльності базується на провідному значенні безпеки (а не лише у філософських, економічних, соціологічних та політичних аспектах) і особливо чітко проявляється у війнах, кризах, терористичних актах, техногенних катастрофах. Засоби масової інформації сповнені прикладами, які засвідчують, що навіть розвинута економіка з потужним силовим блоком та високотехнологічною промисловістю, сучасними інформаційними технологіями, фінансово-банківською та валютною системами не володіє надійними інститутами безпеки та захисту громадян від цілеспрямованих чи стихійних чинників. Вищенаведене вказує на потребу доповнення або корегування більшості сучасних знань в економіці з урахуванням категорії «безпека».
Сьогодні, як ніколи, зросла актуальність проблеми забезпечення економічної безпеки України, що є одним з найважливіших національних пріоритетів, гарантом державної незалежності України, умовою її прогресивного, мирного економічного розвитку й добробуту громадян. Економічна безпека держави є однією з найважливіших складових цілісної системи національної безпеки як комплексу захисту національних інтересів, а також і базовою, вирішальною умовою дотримання і реалізації національних інтересів.
Україна, як незалежна держава, існує у взаємопов’язаному та взаємозалежному світі. У ньому все яскравіше має прояв фактор глобалізації, інтеграції господарської діяльності, економічної та соціальної політики. Спостерігається жорстоке суперництво національних економік, наднаціональних структур і транснаціональних організацій у відстоюванні власних інтересів. Можливість зменшення впливу подібних явищ повинна забезпечувати політика гарантування економічної безпеки держави. Трансформування економіки України наприкінці другого тисячоліття і 19 років її незалежності залишається вкрай складним. Глобальні аспекти еволюції людства, масштаби і швидкість змін у світогосподарському просторі, революційні перетворення в економіках окремих країн і міждержавних співтовариств — з одного боку, і українські реалії псевдоринкового реформування та нестабільні параметри розвитку вітчизняної економіки, з другого боку — визначають цей стан. Становлення української державності має на меті побудову сучасної європейської країни з розвиненою економікою, спроможною задовольнити соціальні та матеріальні потреби її громадян. Економічні інтереси є частиною національних інтересів країни, але на сьогодні саме економіка є найбільш вразливим елементом національної безпеки держави. Ефективна система економічної безпеки держави – це питання існування будь-якої держави, тому її забезпечення є одним із пріоритетних завдань розвитку української держави.
Відповідно актуальність теми полягає у виявленні особливостей механізму забезпечення економічної безпеки України за нових геоекономічних реалій, які проявились через наступний перелік факторів:
1. Завершення процесу інституціоналізації української державності, досягнення певної стабілізації економіки України і створення передумов для її сталого зростання.
2. Поглиблення економічної інтеграції країн Європейського Союзу та завершення формування самодостатнього ринку товарів і послуг єдиної Європейської держави. 3. Подальша глобалізація, інтернаціоналізація міжнародного ринку товарів і послуг. Поступове розмивання ролі національних урядів у цьому процесі на користь ТНК та інших неурядових фінансово-економічних структур.
Аналіз соціально-економічної ситуації в країні показує, що причини загроз економічній безпеці мають яскраво виражений регіональний характер, тому дослідження саме територіального аспекту економічної безпеки дозволяє визначити ключові фактори дотримання економічної безпеки держави в цілому.
Процеси гарантування економічної безпеки постійно перебувають у центрі уваги науковців. Але в більшості випадків вони досліджують лише окремі питання проблеми, пов’язані, насамперед, із формуванням базових засад забезпечення економічної безпеки, визначенням системи економічних інтересів і пріоритетів розвитку, формуванням окремих заходів стосовно управління безпекою.
До недавнього часу проблеми економічної безпеки розглядалися лише західними спеціалістами. Українські (Г. В. Козаченко, В. П. Пономарьов, О.М. Ляшенко, І.Бінько, В. Шлемко та ін.) та російські (М. А. Бендіков, В.В. Бурцев, А. Іванов, В. Шликов та ін.) науковці звернулися до них відносно недавно, чим пояснюється незначна кількість наукових розробок в цій галузі. Серед вітчизняних і зарубіжних авторів, праці яких присвячені зазначеним питанням, слід назвати також таких дослідників, як В.М. Геєця, Б.В. Губського, Б.М. Данилишина, Г.Ю. Дарнопиха, М.М. Єрмошенка, В. Кейбла, Л. Кістерського, О.Ю. Кононенко, Е.Д. Кормишкина, В.О. Косевцова, А.С. Лисецького, В.І. Мунтіяна, Е.А. Олейникова, М.А. Павловського, Г. Пастернак-Таранушенка, А.В. Степаненка, А.І. Сухорукова, А.М. Федорищеву, Л.Г. Чернюк, С. Шенфілд.
Метою науково-дослідної роботи є характеристика теоретичних засад економічної безпеки, її сутність та складові. Розкриваються роль і місце економічної безпеки в економічній системі, загрози та шляхи досягнення економічної безпеки в трансформаційній економіці України.

ВИСНОВОК

Дослідивши проблему забезпечення економічної безпеки, можна зробити висновок про те, що зміст категорії економічна безпека держави втілює в собі певну сукупність відносин і пов’язаних з ними заходів, що забезпечують здійснення економічного суверенітету, економічне зростання, підвищення добробуту в умовах наявності системи міжнародної економічної взаємозалежності. При цьому, економічна безпека держави є елементом більш загального поняття – “національна безпека держави”, котра містить у собі, крім елементів структури економічної безпеки держави, також національні, політико-правові, військові та інші відносини.
В науковій літературі за роки незалежності України немає єдиного підходу щодо визначення суті категорії економічна безпека держави. З’ясовано, що в сучасних умовах економічна безпека держави є найважливішою якісною характеристикою економічної системи і означає – стан захищеності найважливіших економічних інтересів особи, суспільства та держави, розвиток достатнього економічного потенціалу, що сприятиме стійкому й ефективному функціонуванню економіки в режимі розширеного відтворення з метою підтримання стабільності суспільства і достатнього оборонного потенціалу.
Аналіз основних підходів до визначення поняття економічної безпеки дає змогу зробити висновок про необхідність подальших теоретичних розробок у даній сфері. Ця проблема актуалізується через відсутність чіткого законодавчого визначення поняття економічної безпеки, що породжує невизначеність у діях державного управлінського апарату і призводить до помилок у формуванні програм економічного розвитку як України в цілому, так і її регіонів. Необхідно зазначити, що значна кількість формулювань характеризується декларативністю, без урахування того, що семантично слово „безпека” означає відсутність небезпеки, інакше кажучи, захищеності когось (чогось) від когось (чогось). Тому із вищезазначених формулювань недостатньо зрозуміло, від чого і що в економіці слід захищати.
Зміст поняття економічна безпека розкривається через сукупність умов і чинників, які забезпечують незалежність національної економіки, її стабільність і стійкість та здатність до постійного прогресу.
Економічна безпека – це не лише стан захищеності національних інтересів, але і готовність і здатність інститутів влади створювати механізми реалізації і захисту національних інтересів, розвитку вітчизняної економіки, підтримку соціально-політичної стабільності суспільства.
Головною метою економічної безпеки є створення умов для стійкого, максимально ефективного функціонування всіх структурних компонентів економічної системи держави в цей час і забезпечення високого потенціалу розвитку і зростання в майбутньому. Процес створення таких умов ґрунтується насамперед на прагненні реалізувати національні інтереси в економічній сфері.
За період становлення незалежності та побудови ринкового господарства Україна втратила більше половини свого економічного потенціалу, а відповідно і своєї економічної безпеки. Більшість індикаторів економічної безпеки держави знаходиться у зоні небезпеки.
Серед основних факторів, що здійснюють найбільш негативний вплив на формування системи економічної безпеки України є:
- висока енергетична залежність, відсутність міжнародних гарантій щодо постачання стратегічної сировини і енергоресурсів на довгостроковій основі;
- позаекономічний підхід до формування ціни на енергоносії по відношенню до України;
- технологічна відсталість промисловості, що ставить Україну на рівень з країнами третього світу за рівнем конкурентоспроможності;
- фінансова залежність вітчизняної економіки від інших країн і міжнародних фінансових організацій;
- діяльність тіньових структур, неконтрольований відтік за межі України інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів;
- глибока взаємна дифузія капіталу і влади, неефективний розподіл та відсутність дієвого контролю за використанням бюджетних коштів;
- неефективний розподіл власності, і як наслідок, дискримінаційний розподіл доходів в економіці призводить до подальшої поляризації суспільства, зниження рівня життя населення.
Для забезпечення економічної безпеки варто здійснити наступні заходи: створити збалансовану систему забезпечення економічної безпеки, яка забезпечуватиме здійснення моніторингу та ідентифікації загроз економічній безпеці, а також розробити стратегію і тактику щодо їх відвернення й нейтралізації; виробити оптимальну економічну модель та здійснити структурну перебудову економіки; правильно визначити національні конкурентні переваги і ефективно використовувати їх у зовнішньоекономічній діяльності; здійснити диверсифікацію джерел і шляхів надходження в Україну нафти і газу, а також здійснювати політику енергозбереження; посилювати розвиток науково-технічного прогресу, визначити орієнтири на мобілізацію внутрішніх інвестиційних ресурсів; істотно підвищити якість державного і господарського управління та здійснити комплекс заходів, спрямованих на соціалізацію і гуманізацію економічних перетворень; протидіяти „тіньовій” економіці шляхом рішучих заходів правового, адміністративного та економічного характеру.